Суть і розвиток монополій

Взагалі в світовій економіці намітилися дві області посиленої ди¬версифікації. По-перше, це компанії традиційних галузей проми-сло¬вості (вичерпання джерел накопичення в основних виробницт-вах штовхає їх на пошук нових інвестиційних можливостей). В останні роки спотерігається “втеча” капіталу з базових галузей в нові нау¬коємні та в сферу послуг. Вкладаючи кошти в електроніку, робото¬техніку, військовий бізнес, аерокосмічну промисловість, ве-ликі ком¬панії традиційних галузей прагнуть проникнути у високо-прибутковий бізнес і використовувати нову техніку і технологію для модернізації застарілих потужностей в профілюючих виробництвах. В компанії “Дженерал Електрик”, наприклад, тільки за 1980 - 1986 рр. доля нау¬коємних виробництв в загальній виручці зросла з 31 до 44%, сфери послуг — з 23 до 29%, а основного промислового ядра — скороти¬лась з 1/2 до 1/4.

Інші компанії традиційних галузей знаходять інакші шляхи ви-ходу з кризового стану. “Юнайтед Стейтс Стіл”, наприклад, погли-нула дві величезні нафтові фірми — “Марантон Ойл” та “Тексас Ойл енд Гес”. Вже в наш час вона змінила свою галузеву належ-ність: виробництво сталі і металопродукції не являється профілю-ючим (крім нафтового бізнесу, компанія зайнята виробництвом та збутом різних видів хімікатів, бурового обладнання і т.п.). Згорта-ють традиційні виробниц¬тва ряд фірм гумовотехнічної, текстильної та інших галузей.

Друга область активної диверсифікації — інформаційний ком¬плекс. Швидке розширення ринків та їх подріблення, динамічність науково-технічної бази створюють можливості для організаційного об’єднання технологічно пов’язаних виробництв з метою посилення конкурентних позицій. Великі фірми і тут знаходяться на передових позиціях диверсифікації. Ведуча компанія в електроніці — “IBM” — ви¬пускає найрізноманітніші типи електронного обладнання — міні- та мікропроцесори, системи автоматизації проектування і виробни-цтва, лідирує у виробництві ЕОМ. Її спеціальні підрозділи розроб-ляють про¬грами для комп’ютерів, надають послуги з переробки ін-формації, роз¬робки та експлуатації комп’ютерних систем. В останні роки вона зай¬нялася розробкою та виготовленням найновіших за-собів зв’язку.

У 60-ті роки у США і деяких країнах виникли і почали зростати конгломерати, тобто монополістичні об’єднання, які утворилися шля¬хом поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої та технічної спільності. Наприклад, вже згадувана най¬біль¬ша американська телефонна монополія “AT&T” скуповувала го¬телі, автопрокатні станції тощо. Крім бажання присвоїти прибутки рентабельних компаній, конгломеративні поглинання мали також на меті уникнути різних коливань кон’юнктури ринку під час криз.

Третій тип монополій досліджений і описаний американським економістом Едвардом Чемберліном і тому отримав назву монопо-лій Чемберліна. Він гадав, що диференціація продуктів, наявність у них специфічних властивостей породжує монопольне становище про¬давця. Він пише: “Продукти... виступають як диференційовані тоді, коли існує будь-яка істотна основа для того, щоб відрізнити товар (або послуги) одного продавця від товарів (або послуг) іншо-го про¬давця”. Це може бути специфічна якість товару, упаковка, особ¬ливість обслуговування, місце розташування закладу тощо. На базі цього формується перевага, яку покупці надають цьому товару чи по¬слузі, купуючи саме їх.

Така диференціація здатна забезпечити певну відособленість ринку для окремого підприємства і тим самим певний контроль над цінами. При створенні таких конкурентних переваг слід враховува-ти, що велика роль належить організації збуту та рекламі. Вони по-винні створити у потенційних клієнтів бажання придбати саме да-ний товар. Ця монополія істотно відрізняється від попередніх, по-перше, тим, що вона не пов’язана з розмірами підприємства і малі підприємства та¬кож можуть здобути її. По-друге, вона має менший економічний ефект (допускає порівняно невелике зростання цін) через існування товарів-замінників.У сучасному ринковому середовищі найбільш поширеною є олігополія. Це слово грецького походження і означає “мало (неба¬гато) продавців”. Справді, в економіці розвинутих західних країн спо¬стерігається така ситуація, коли в окремих галузях домінують 3-4 крупних фірми. Так у середині 80-х років частка чотирьох провід-них автомобільних фірм становила у національному виробництві Японії 71%, ФРН — 79,5%, США — 97,8%, Великобританія — 95,5%, Франції — 99,8%. Схожа ситуація спостерігається і в інших галузях.

Олігополія існує тоді, коли на ринку діє декілька крупних про¬давців одного товару, або його близьких субститутів. Це є своєрід-не переплетення монополій і конкуренції. На думку багатьох спеці-аліс¬тів, така ситуація є найбільш оптимальною, бо завдяки їй вда-ється поєднати переваги крупного виробництва з конкурентною по-ведінкою.

Невелика кількість продавців пояснюється тим, що новим пре¬тендентам важко ввійти у певну галузь виробництва. Як правило, це пояснюється обмеженістю ресурсів. Для того щоб виробляти, потрібно мати сировину і матеріали, які вже до того часу є майже повністю розподіленими. Ситуація зумовлюється також тим, що но¬вим претендентам важко знайти ринки збуту, коли попит на цей то¬вар уже насичений.