Службові відрядження

У разі неподання в строк авансових звітів або неповернення в касу невикористаних авансів – бухгалтерія має право здійснювати утримання цієї заборгованості із заробітної платні осіб, які отримали аванси, з дотриманням вимог, встановленим чинним законодавством.

3.3. Заповнення авансового звіту підзвітною особою

Підзвітна особа (за всіх варіантів) видачі їй грошових коштів при скеруванні у службове відрядження у межах України або за кордон зобов’язана заповнити авансовий звіт – про витрачені грошові кошти.

Працівники підприємства, які отримали готівкові грошові кошти на службове відрядження під звіт, як і такі що не отримали їх, забов’язані подати до бухгалтерії звіт про витрачені суми з відповідних виправдних документів про них вже згадувалося в попередніх розділах.

Якщо підзвітній особі одночасно видаються грошові кошти на витрати на відрядження й на виробничі потреби повинна протягом трьох робочих

днів після повернення з відрядження зобов’язана подати одночасно два авансових звіти про витрачені кошти:

1. про кошти витрачені на відрядження;

2. про витрачені кошти на господарські потреби;

До складу витрат на проїзд до місця відрядження і назад включають витрати на попереднє замовлення квитків їх вартість, оренду білизни в поїздах, оплату зборів і аеропорту, перевезення багажу.

При виклику службового транспорту, крім легкового, витрати на паливно-мастильні матеріали відшкодовуються згідно з їх нормативною витратою на затверджений кілометраж.

Під час такої відшкодовують і інші витрати, викликані технічним обслуговуванням, стоянкою, паркуванням, зборами на проїзд ґрунтовими, шосейними дорогами та водними переправами.

Витрати на стоянку, придбання паливно-мастильних матеріалів для легкового автотранспорту не враховуються в складі витрат на закордонне відрядження. Якщо під час відрядження службовий автотранспорт не використовувався, у вагові витрати включаються тільки витрати на проїзд транспортом загального користування.

До інших витрат на відрядження належать:

оплата телефонних розрахунків;

оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд;

комісійні на придбання іноземної валюти;

інші витрати, пов’язані з дотриманням правил в’їзду, або перебуванні у місці відрядження.

Усі нормативно допустимі витрати на відрядження за кордон необхідно класифікувати за двома групами:

оплачувані безпосередньо підприємством, не відшкодовуються підзвітній особі;

які відшкодовуються підзвітній особі;