Держава у політичній системі

монархія, де вища державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок;

республіка, коли вища державна влада здій¬снюється виборним колегіальним органом, який оби¬рається населенням (або його частиною) на певний строк.

У сучасних державах є такі форми правління: президентська республіка, де глава держави (президент) одноосібне або з наступним схваленням верх¬ньої палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам (наприклад США, Аргентина, Іран, Швейцарія)

напівпрезидентська республіка, де глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду (насам¬перед кандидатуру прем'єр-міністра), який підлягає обов'язковому затвердженню парламентом наприклад, Україна, Фінляндія, Франція);

парламентська республіка, де глава держави (пре¬зидент) не може прямо впливати на склад і політику уряду. Він формується виключно парламентом і під¬звітний лише йому (Італія, ФРН);

парламентська монархія, де глава держави (мо¬нарх) не може прямо впливати на склад і політику уряду. Уряд формується виключно парламентом і під¬звітний лише йому (Англія, Швеція, Японія);

дуалістична монархія, де глава держави (монарх) особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра.

До основних видів державного устрою належать:

проста (унітарна) держава, де частини її не мають 1 свого суверенітету, всіх ознак державності. Деякі унітарні держави (наприклад, Іспанія, Італія, Португалія, І Україна) включають автономні утворення;

складна держава, де частини її мають суверенітет, усі ознаки державності. Складні держави поділяються на федерації - союзні держави і конфедерації - об'єд¬нання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Основні види державного режиму:

демократичний - державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини; забезпечуються легальні можливості вільного волевиявлення і враху¬вання інтересів усіх груп населення через демокра¬тичні інститути (вибори, референдуми), вільно діють різноманітні громадянські об'єднання, які представ¬ляють ці інтереси і впливають на вироблення і здій¬снення політики держави. Демократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний, де¬мократично-консервативний, демократично-радикаль¬ний;

тоталітарний - державна влада здійснюється шля¬хом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних мож¬ливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокрема, через діяльність гро¬мадських організацій, об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольовадої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму має назву «автократія» або «вождизм». Тоталітаризм існував у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський.

У другій половині 80-х років в Україні (як і в інших колишніх радянських республіках) відбувається посту¬повий, хоча й не завжди послідовний перехід від тоталітаризованого державного режиму до демократичного.

ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ

Будь-яку проблему політології, а особливу сферу практично-політичних відносин, необхідно розглядати крізь єдність думки та поведінки політичних суб'єктів.Однак щоб була думка, потрібні воля та бажання. Людська воля, збагачена здатністю мислити свідомо, втілюється у критичних діях людини, соціальних спіль¬ностей. Розрив між думкою і дією проявляється в абстрактному теоретизуванні, коли думка відривається від дії, та безглуздому експериментуванні, коли дія .відривається від думки. Подолання цього розриву ба¬зується на принципі єдності думки і дії як головного у сутності людини. Реалізація на практиці даного принципу передбачає відносний поділ його на складові елементи, пізнання останніх, тдо є механізмом ефектив¬ного творення та відтворення людини, соціальних спільностей людей у всіх сферах суспільного та інди¬відуального життя.