Держава у політичній системі

залежність не лише від співвідношення класових та інших соціальних сил всередині країни, а й від зов¬нішньополітичних умов, подій;

необхідність виконувати не тільки суто класові, групові, а й загальносоціальні функції.

Внаслідок цього можуть існувати держави так зва¬ного перехідного типу. Вони, як правило, виражають волю кількох класів (груп) або союзу класів.

Відомі такі історичні типи держави: рабовласниць¬кий, феодальний, буржуазний, перехідний від буржуаз¬ного до соціально-демократичного.

Крім зазначених типів держави, уже відомих істо¬рії людства, є підстави для прогнозування виникнення в майбутньому держави соціально-демократичного типу - держави трудящих-власників. Така держава буде організацією політичної влади трудящих-власни¬ків, що становлять більшість суспільства, яка забез¬печить реальне здійснення і захист основних прав люди¬ни, прав нації і народу на засадах свободи, справед¬ливості і солідарності.Якісно, новому етапу всесвітньо-історичного розвит¬ку людства, його переходу до громадянського право¬вого суспільства соціальної демократії відповідає перехідний тип держави, орієнтованої на соціальну демократію.

У першій половині XX ст. у багатьох країнах роз¬почався поступовий перехід від традиційно буржуазного суспільства “вільного”, монополістичного капіталізму) до громадянського правового суспільства соціальної демократії. Такому суспільству має відповідати правова держава, яка не може не бути державою соціальної демократії.

Соціальна демократія може існувати тільки у такому суспільстві, де ліквідоване відчуження працівників від засобів та результатів їхньої виробничої діяльності. Це таке суспільство, в якому всі трудящі є (тією чи іншою мірою) власниками або співвласниками засобів та результатів праці. Отже, суспільство соціальної демократії - це післябуржуазне (постбуржуазне) сус¬пільство, а держава в такому суспільстві має бути державою трудящих-власників.

У сучасних умовах існує два основних різновиди держав перехідного періоду:

держави промислово-розвинутих країн соціально-орієнтованого, «соціалізованого» капіталізму;

держави, які існують у країнах, що переходять від авторитарно-бюрократичного ладу псевдосоціалізму до громадянського суспільства і перетворюються з організації тоталітаризованої влади колишньої партійно-управлінської верхівки на організацію влади більшості населення (зокрема, колишні ра¬дянські республіки та історично аналогічні їм дер¬жави).

Державою соціально-демократичної орієнтації слід визнати організацію політичної влади більшості насе¬лення, яка забезпечує необхідний консенсус усіх його частин, груп та перехід до створення умов, потрібних для реального і безперешкодного здійснення основних прав людини і прав націй, прогресу суспільства на засадах соціальної демократії.

Внутрішніми завданнями, або функціями,, .такої держави повинні стати у гуманітарній сфері -забез¬печення кожній людині належних умов життя на заса¬дах свободи, справедливості і солідарності; в економі¬чній сфері - сприяння формуванню соціально-орієн¬тованої ефективної ринкової економіки; у політичній сфері - створення умов для формування і діяльності органів державної влади на засадах демократії, тобто відповідно до вільного волевиявлення більшості народу в умовах. вільної діяльності різноманітних громад¬ських об'єднань. Відповідно до сфер діяльності функ¬ціями держави є:

гуманістична (забезпечення і охорона, захист основних прав людини);

екологічна (охорона природного середовища);

соціальна (охорона і відновлення здоров'я, соціальне забезпечення);

культурно-виховна (освіта, виховання, підтримка культури, обгрунтування і пропаганда існуючого соціального устрою тощо);