Держава у політичній системі

за Енгельсом, поняття «влада» позначає державу. Влада складається головним чином із особливих орга¬нізацій озброєних людей, в'язниць, що знаходяться у розпорядженні влади. Армія і поліція постають голов¬ним знаряддям державної влади;

держава є інструментом експлуатації пригнобленого класу; особливим репресивним апаратом, організацією влади для придушення класів.

В. І. Ленін пише про державу як примусовий апарат, що називає себе державою. В лекції «Про Державу» цей феномен трактується Леніним так:

держава - це особливий апарат для систематичного за¬стосування влади і насильства над людьми; особлива категорія людей, які призначені керувати всіма іншими за допомогою апарата влади, що уособлює засоби при¬душення чужої волі.У зв'язку з декларуванням побудови в СРСР основ соціалізму і ліквідації експлуататорських класів Ста¬лін замінив у вченні про соціалістичну державу функ¬цію придушення експлуататорських класів функціями захисту країни від нападу ззовні та охорони соціалі¬стичної власності. Цим було ідеологічно «обгрунтовано» те, що у реальному житті перетворилось на нелюдські методи розправи над мільйонами громадян «найдемократичнішої держави у світі». Крім цього, Сталін ви¬значив ще господарсько-організаторську і культурно виховну функції держави. Введення у політологічний оборот цих понять підводило підвалину під виникнен¬ня у системі державного апарату міцних господар¬ських структур та структур, за допомогою яких дося¬гався зворотний вплив держави на економіку і соціаль¬но-культурне життя суспільства, повне одержавлення економіки та культури в усіх їхніх проявах - від сіль¬ського господарства та промисловості, побуту до літе¬ратури і мистецтва.

Утвердження у радянській ідеології міфу щодо побудови розвинутого соціалістичного суспільства ді¬стало своє відображення у відповідній модернізації теорії держави. У радянській теорії держави з'являють¬ся такі терміни, як «механізм держави у вузькому розумінні» та «механізм держави у широкому розу¬мінні». У поняття механізму держави у широкому розу¬мінні включають численні громадські організації. Саме тому відпала потреба у зберіганні у політологічному обороті поняття «система диктатури панівного класу». Цю категорію у радянській політології замінила кате¬горія «система організацій соціалістичного суспіль¬ства», або «політична організація соціалістичного суспільства», як сукупність всіх конкретних державних і громадських організацій, що беруть участь у політич¬ному житті суспільства. Так обґрунтовується уявлення про соціалістичну державу як виразника інтересів усього суспільства. Ця ідея не була новою. Соціалістич¬на ідеологія, по суті, взяла на озброєння те, що вже було історичним набутком вчення про державу цивілі¬зованого світу.

Держава Існувала на всіх етапах розвитку; суспільства, виключаючи період первісного, соціальне однорідного суспільства. Утворення перших в істоpiї людства держав було викликано у кінцевому підсумку поділом суспільства як етнічного утворення на соціально-економічні класи та інші соціальні групи з різноманітними, нерідко протилежними інте¬ресами.

Своїми передумовами державна організація суспіль¬ства має: розподіл населення по адміністративно-тери¬торіальних одиницях і здійснення публічної влади за територіальними ознаками. Саме розподіл підданих за територіальними ознаками, тобто розрив старих родо¬вих і племінних зв'язків, відрізняє державу від поперед¬ньої - бездержавної - організації суспільства. Роз¬поділ державою населення за територіальною ознакою сприяв формуванню націй. Територіальний поділ на¬селення відбиває специфічні особливості державної влади як публічної влади, що не співпадає безпосеред¬ньо з населенням. Територіальна структура держави забезпечує зв'язок органів влади з населенням у центрі та на місцях, керівництво і контроль над громадською життєдіяльністю.

Перші в історії держави згодом підкоряли собі інші народи (як державні, так і бездержавні) або ж самі втрачали незалежність в результаті воєн чи інших подій. Згодом набирають сили нації, які, проживаючи ком¬пактно на своїй історичній території, внаслідок кон¬кретних причин перебували у складі інонаціональних або багатонаціональних держав. Відносно самостійним чинником утворення нових держав стало здійснення цими націями права на політичне самовизначення. За певних обставин цей чинник набуває вирішального значення і приводить до формування національних держав. Нові держави утворюються в процесі лікві¬дації імперій, колоній, суверенізації державоподібних формувань. Саме за останнім варіантом відбувається утвердження незалежності держави Україна.

Національній державі притаманні такі особливості:

утворюється1 нацією, яка компактно проживає на певній території і, як правило, становить більшість серед населення даної країни;