Держава у політичній системі

Усвідомлення діалектики суспільних та індивідуаль¬них інтересів та реалізація його на практиці є критерієм правильного розуміння особою свого місця і ролі у си¬стемі політичних відносин. Це знання позначається на формуванні громадської думки і становленні демокра¬тичної культури, розв'язанні колективних завдань. Вони розглядаються нею не як поза особою існуючі, а як її власна справа, умова і засіб самовираження і самоствердження В суспільстві. У менталітеті окремої особи відбувається поступове домінування «Я» над «ми».

Індивідуальні інтереси нездійсненні без зв'язку з ко¬лективними політичними проблемами. Збіг політичних тa індивідуальних інтересів по суті не означає, що всі інтереси (суспільні, політичні, особисті) завжди і за всіх обставин співпадають. Між ними існують суперечності, їх і фіксує громадська думка.Якщо суперечності не виявляються і не розв'язують¬ся, то політична свідомість, що відображується у формі громадської думки, стає деміургом політичної реаль¬ності. Це є характерним для тоталітаризму й автори¬таризму. Політична свідомість є водночас передумовою формування політичної реальності. Якщо в ній жорстко задається незмінна колективна свідомість, що запе¬речує індивідуальну, то це є показником тотальної духовності, точніше бездуховності можновладців. Внаслідок цього індивідуальна свідомість втрачає своє призначення, а людина вилучається з політичного процесу.

Якщо громадська Думка враховуєтеся постійно і пла¬номірно, то вона стає своєрідним «дзеркалом» супе¬речностей, інтересів різних соціальних груп, прошарків, осіб, дає можливість виявляти їх, узагальнити й розро¬бити програму управління політичною діяльністю лю¬дей. Епізодичні дослідження громадської думки не дають динаміки зміни інтересів, передбачити напрямок розвитку політичних процесів за' допомогою їх не вдається. Необхідна чітка програма: послідовного ці¬леспрямованого аналізу всіх процесів політичного жит¬ія суспільства, де громадській думці слід надати статус Основного регулятива в діалектиці інтересів груп і осіб, механізмі демократизації соціально-політичної обста¬новки. Для реалізації цього завдання слід подолати чимало організаційних, змістовних та інших перешкод. Необхідно докорінно змінити ставлення до громад¬ської думки у структурах влади, довести на прак¬тиці, що громадська думка-. не «бідний родич», не «прохач зі сторони», а повноправний і повновладний суб'єкт управлінської діяльності, не «контрагент», а справжній союзник, не перешкода у роботі, а навпаки, найважливіший фактор і механізм піднесення її ефективності. Зміна ставлення до громадської думки, ста¬новлення демократичних відносин і культури мас - умови якісного перетворення політичної свідомості суб'єктів.

Завдяки динаміці політичних процесів поступово руйнуються стереотипи рабської, слухняної свідомості людей, розкріпачуються їхня воля й здібності до свідо¬мих політичних дій. Елементи демократизації і гласності спонукають окремі соціальні прошарки до переходу від емоційно-чуттєвого до раціонально-змістовного піз¬нання політичної діяльності, підвищення політичної свідомості. Зараз не завжди спрацьовує механізм бездумного виконання і схвалення рішень, що приймаються у верхах. Водночас верхи усвідомлюють, що у кращому випадку вони можуть лише пору¬шити питання зміни політичної влади, її структур, але реалізувати її без залучення мас на свій бік вони не в змозі. За умови врахування громадської думки верхами низи посилюють увагу до політики, її форм, методів і засобів реалізації, включаються у політич¬ний процес. Відбувається поступове зрушення у на¬прямку професіоналізації політиків, усуваються негативні настанови і стереотипи в політичній свідо¬мості.

Однак позитивні моменти не слід переоцінювати. Як свідчать дослідження, дедалі чіткішою стає межа між політизованим шаром свідомості і екзистенціальним, тобто безпосередньо пов'язаним з долею окремої люди¬ни. Чим глибше проникає політика у цей життєвий шар, тим невпевненіше почуває себе людина "у перехід¬ний час”.

Подолання труднощів політичного і суспільного буття, роздвоєності свідомості людей потребує мо¬більних ефективних програм діяльності, які б реаль¬но забезпечили усунення дефіциту всього життєво .необхідного, дали можливість внести у політичну свідомість мас соціально-гуманістичні цінності й орієн¬тири.

Політична свідомість різних суб'єктів є відображен¬ням рухомих політичних відносин. Лише у цьому випадку вона набуває дійсного змісту й форми ви¬раження, стає механізмом ефективних практично-політичних заходів. Особлива роль у цьому відводиться політичній ідеології.

ПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ

Нинішній період суспільного розвитку характеризується розкріпаченням духовних потенцій людини, соціальних груп і прошарків. Вони можуть вільно, відкрито висловлювати свої думки, судження, впроваджувати їх у життя. Плюралізм, розмаїття ідей, оцінок, настанов і ціннісних орієнтацій дедалі більше впроваджуються "у політичне життя на всіх його рівнях. Звести їх у єдину систему навіть на рівні середовища безпосереднього :буття людини дуже складно через їхню чисельність, неоднозначність, суперечливість, адже далеко не просто виявити точки зіткнення духовних інтересів людей, що доводять істинність своїх поглядів і здебільшого не визнають думки опонентів. Суспільна та індивідуальна свідомість не лише свідомо розриваються, а й протиставляються. Водночас всередині кожної з них є серйоз¬ні суперечності, які охоплюють ідеологічні та психоло¬гічні компоненти.