Держава у політичній системі
Нині йдеться не просто про подолання догматичного, консервативного погляду на громадську думку, а про її нову роль. Громадська думка має базуватися на все¬мірному розвитку демократичних інститутів, що дають змогу подолати бюрократичні перекручення, косність, підміну волі народу адмініструванням, на можли¬востях широкого використання і розвитку демократич¬них відносин для безпосередньої участі людей у по¬літичних процесах та управлінні ними. У такий спо¬сіб можливе досягнення належного рівня громадської думки.
Нині суть проблеми полягає не лише у вивченні громадської думки як фактора демократизації політич¬них процесів, а й у дослідженні обстановки, відносин, за яких виникає громадська думка, факторів, що зу¬мовлюють її істинність, адже громадській думці пере¬дують суспільні настрої. Ці дві лінії творчого пошуку невіддільні, але відносний поділ їх необхідний, оскільки дає інформацію щодо суб'єктів громадської думки й обстановки, у якій відбувається оцінка ними предмета обговорення. У будь-якому випадку суперечність між змістом громадської думки й обставинами, що зумови¬ли її, повинна розв'язуватися демократичними метода¬ми, в основі яких лежить високий рівень культури людей. Цьому сприяють розширення самостійності соціальних спільностей у розв'язанні поточних політичних проблем, впровадження у практику відкритих конкурсів, атестацій, розширення демократичних засад в управлін¬ні та інші заходи.Даний процес перебуває у стадії становлення. Ще не відпрацьовані механізми реалізації демократичних відносин, що позначається на компетентності та ефек¬тивності громадської думки. Ступінь участі громадської думки у процесах управління на рівні відображення її у політичній теорії може бути представлений у двох положеннях: «По-перше, повноті вираження цієї думки, публічній (відкритій) представленості всіх її секторів і підрозділів з використанням усіх наявних в суспільстві каналів; по-друге, гарантованому включенні громад¬ськості у механізм влади, в процеси підготовки, прийнят¬тя і реалізації рішень»
Ці моменти детерміновані станом демократичних відносин, культури суб'єктів у державних та громад¬ських інститутах суспільства. Суб'єкт суджень, думок живе не автономно, спілкуючись у процесі своєї діяль¬ності з іншими людьми, соціальними спільностями, він зазнає впливу на свою свідомість. Суттєвою ознакою будь-яких змін є їхній аксіологічний (оціночний) ха¬рактер, що залежить від багатьох факторів: загальної та професійної культури, політичної і соціальної ролі суб'єкта, його функцій тощо. Залежно від цього індивід висловлює свою думку, яка багато в чому визначається розвиненістю колективного розуму, обставинами, в яких формувалася думка. Знання обставин, врахування рухомості, мінливості суджень людей, вибір реальних інтересів пізнання, механізмів здійснення - важливі складові вивчення громадської думки та управління нею.
Якщо громадська думка формується на основі спіль¬ної зацікавленості людей у конкретних політичних пи¬таннях, то процес становлення й використання інтересів тих соціальних груп, осіб як фундамент компе¬тентності громадської думки набуває особливого зна¬чення. Не тільки громадську думку необхідно активно, систематично використовувати. Потребує адекватного регулювання й процес становлення та зміни інтересів людей як стимул їхньої діяльності.
В основі думок людини лежить синтез реальності та інтересів. Інтереси такою ж мірою суб'єктивні й бага¬томанітні, якою е індивідуальними, своєрідними окремі особи. Індивідуальні оцінки людей з політичних питань, що становлять загальний інтерес, відображуються у суспільній думці.
Вираження загального інтересу значною мірою зале¬жить від життєвої позиції індивідів, їх заінтересованого ставлення до політичних процесів, бачення у політичних проблемах змісту власних інтересів. Якщо індивідуаль¬ні інтереси не дістають відображення у загальних, то зміст громадської думки буде формальним, парадним, неправдивим. Зміст громадської думки, її компетент¬ність залежать від того, наскільки в ній відображені загальні інтереси як перетворена, знята форма інди¬відуальних інтересів.
Політика як галузь узгодження і реалізації інтересів передбачає насамперед усвідомлення їх суб'єктами. Діалектика суспільних та індивідуальних інтересів, здійснення їх механізмами демократії передбачає, щоб корисна для суспільства діяльність перебувала під впливом насамперед включення людини в суспільні відносини на основі правильного розуміння своїх інте¬ресів, які лише у кінцевому підсумку визначаються інте¬ресами колективу, спільності. Водночас зростання активності особи в усіх сферах політичної діяльності залежить від того, наскільки колектив рахується з інди¬відуальною думкою, наскільки демократичними є від¬носини у соціально-політичному середовищі.
Демократичні відносини у політичних структурах суспільства сприяють цілеспрямованому формуванню у особи пріоритету суспільних інтересів, їх гармонійно¬му поєднанню з індивідуальними інтересами. Фунда¬ментом цього процесу є рівні конституційні права й обов'язки особи, оплата за працею залежно від її кіль¬кості та якості, відсутність дискримінації за національ¬ними, расовими, політичними, партійними та іншими ознаками.