КУЛЬТУРА ВІДРОДЖЕННЯ

Одним із наслідків відкриттів була поява утопій,— так само як походи Олександра й вивчення племінних суспільств відіграли роль у створенні грецьких прикладів. Томаса Мора надихнула на написання “Утопії” доля британського селянства, позбавленого права володіння, але уява його творила бачення ідеального суспільства на підставі оповідей мандрівників про племена в Америці: його оповідачем був “зустрінутий в Антверпені морський мандрівник”. У “Місті сонця” Кампанелли — шляхетній спробі описати таке суспільство — оповідь провадиться від імені генуезького морського капітана. “Нова Атлантида” Бекона починалася зі слів: “Ми відпливли з Перу”. (Кампанелла потрапив до рук інквізиції, і його брали на допит дванадцять разів. Востаннє спроба тривала сорок годин).Порушилися давні підвалини держави. Ми це бачимо на прикладі Савонароли: він з апокаліптичним шалом накинувся у “Трактаті про уряд Флоренції” на тиранію Медічі від імені республіканської конституції венеційського зразка. Твір “Князь” Макіавеллі, що присвятив усе життя республіці, написав під домашнім арештом після катувань, яким його піддали Медічі. Відверто розглядаючи політику боротьби за владу й користуючись методом безкомпромісного реалізму, постійно спираючись на досвід, Макіавеллі вразив прибічників середньовічного ідеалізму. З одного погляду, книжка була просто підручником для правителя, котрому належало об’єднати Італію за умов секуляризованої влади. А з іншого погляду, у ній прозирала глибинна іронія, бажання посоромити диявола, розгорнувши йому усю правду. Подвійна мета книжки очевиднішає, якщо ми порівняємо її з “Міркуваннями”, де він палко боронить народну державу, відкидає уявлення про непостійність народу й доводить, що законослухняний народ вищий за будь-якого правителя. У “Пісні благословенних душ” Макіавеллі вславляє у гімнах кінець “страху, зненависті, озленості, пожадливості, пихи й жорстокості”. “Світ повертається до свого первісного стану”. У драматичних творах, особливо у “Мандраголі”, він демонструє здатність до іронії та сатири, близькість до народної традиції.

Суміш відданості античності та її культурі з поглибленим вивченням Біблії та закладеної у “Кабалі” гебрайської філософії зумовила появу Гуманізму. Книгодрукування винайдено 1452 р., відколи й з’явилося багато досліджень, присвячених давній класиці. Гуманісти здебільшого зневажали неписьменну юрбу і боялись її, прагнули уникнути церковних переслідувань, але вони чимало зробили для секуляризації мислення. Безперервні релігійні війни й звірячі переслідування також відіграли у цьому сторіччі свою роль, викликаючи огиду таких мислителів, як Монтень, і настановлюючи їх проти теології. З’явилися також радикальніші вільнодумці або “лібертинці”, як-от Бернардіно Телезіо,— які обрали собі за мотто “Не розумом, а почуттям”, хоча сам Телезіо й визнавав, що розум взаємодіє з чуттєвим сприйняттям.

Монтень винайшов термін есе — дослід — для форми вираження свого схильного до експерименту світогляду: послідовні середньовічні настанови зруйнувалися, він відмовляється трактувати “я” як об’єктивну сутність і висновує, що це “лишень схильність діяти таким або іншим чином, це знання про те, на що він здатний і на що не здатний”. Монтень доводить, що Бог нез’ясовний і тому не можна виключити його зі сфери досліду; він викладає стоїчне уявлення про себе самого як скромну мислячу людину, котра не цурається нічого людського і відкидає усі догми, адовольняючись есе — безпосереднім дослідженням людей і речей.

Релігійні війни, як ми вище зазначили, й селянські заколоти мали глибокі наслідки. Реформація на спілку з новим національним духом відірвала Північну Європу від сфери папського впливу, виявляючи потребу мешканців самовладних міст вільно звертатись до Бога й мати приступ до вільного ринку товарів. Відмова від святих і Діви, неухильна вимога здійснити право безпосереднього звертання до Бога відбивали новий індивідуалізм і стали останнім відлунням шаманістських претензій на безпосередній контакт зі світом духів, обминаючи інституціоналізованих посередників. 1343 р. в папській буллі викладено в остаточному вигляді доктрину про Багатство, опіку Христа й святих як своєрідний примножуваний скарб, що його довірив Христос св. Петрові. Реформація одібрала в папства вчення про багатство на небі, перетворивши це багатство на приватну власність,— так як і усі накопичення костелу експропрійовані державою та її орударями.

І Боккаччо і Петрарка були невситимі щодо грецької літератури, хоча й знали про неї небагато, але з кінця XIV ст. налагодилися контакти між Візантією та італійськими вченими,— наприклад, Мануель Хризолорас, прибувши послом до Венеції, оселився 1397 р. у Флоренції й заходився викладати грецьку. Його учні продовжили перекладацьку працю: вчені охоче збирали грецькі рукописи, і протягом XV ст. знайомство з грецькими авторами значно розширилося. Почалися суперечки щодо вартостей Платона й Арістотеля, а після візиту Гемістоса Плетона 1439 р. до Флоренції там виникла Платонівська Академія, і флорентійська школа почала випромінювати свій вплив на всю Європу. Піко делла Мірандола намагався поєднати в одній універсальній філософії “Кабалу” й Платона. Він був також пристрасний аматор Савонароли, котрий у свою чергу написав, що Піко “треба зарахувати до див Бога й природи”. Так мислителі познайомилися з Платоном і неоплатоніками.Значного поступу досягнуто у галузі алхімії. Померлий 1541 р. Парацельс застосовував хімічні речовини до боротьби з хворобами, заснувавши таким чином медичну хімію. З’являються чутливі хімічні терези. Ван Гельмонт робив свої відкриття за допомогою спостережень і винайшов термін “газ”. Парацельс трактував усі трансформації матеріальних об’єктів як алхімічні й називав ковалів і гамарників алхіміками. Вважаючи усесвіт живим, він заселив його сильфами повітря, німфами води, саламандрами вогню. За Парацельсом, матерія складається з трьох першотіл: сіль, сірка, живе срібло або тіло, душа, дух. Проте у його розробці ідея тріадного руху перемішалася з ідеєю належної рівноваги трьох інгредієнтів або засад. Але саме він і його учні торували шлях до основного хімічного закону: усі зразки певної хімічної субстанції мають однаковий склад.