Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура
Виникнення стилю модерн в архітектурі і прикладному мистецтві пов'язане з заснуванням в Англії товариства «Ми¬стецтво і Ремесла». Йому ми зобов'язані першими містами-садами в Європі. Для «Нового мистецтва» було характерним використання нових матеріалів і надання їм зовсім нових форм. Прихильників цього стилю приваблювала криволіній¬ність природних форм. Вони буквально марили декоратив¬ністю рослинних мотивів. Такими були Е. Галле, Е. Андре, Е. Валлен — французи, В. Орта і А. Ван де Вельде — бельгій¬ці, А. Гауді — іспанець та інші. Всі будинки епохи модерн відрізнялися від інших стилів проявом індивідуальності ар¬хітектора і замовника. Виразники стилю модерн відкинули імітацію минулого і безстилевість XIX століття. Цим було від¬крито шлях у XX століття. Отже, модернізм був протистав¬лений еклектиці.
Для архітектурного стилю «сецесія» стало характерним використання вільно скомпонованого плаского декору ро¬слинного або фігурального походження. Художники сеце¬сії вважали архітектуру одним з видів мистецтва. Сецесія — це розкол, розрив з традиціями класичного мистецтва по¬передніх поколінь. Групу «Сецесія» очолював професор ві¬денської академії мистецтв О. Вагнер. Його творчість про¬йшла через період неоренесансу, і він одним з перших під¬вів сецесію до індивідуалістичного (персонального) модер¬ну. Талановитими послідовниками і виразниками ідей пер¬сонального модерну стали Ле Корбюз'є, Місвандер Рое і В. Гропіус. Завдяки їх зусиллям, в перші 15 років XX сто¬ліття були розвинуті ідеї О. Вагнера, які потім були підхоп¬лені багатьма представниками авангардистської архітекту¬ри. Серед них був архітектор віденської школи А. Лоос, аме¬риканець Ф. Л. Райт, німець П. Беренс та інші.
Цікавим явищем в архітектурі був футуризм, очолюва¬ний італійцем А. Сант-Еліа, супрематизм вітебської групи Ель Лисицького, К. Малевича, В. Татліна, яка відстоювала принципи «конкретного мистецтва». Висхідним пунктом функціоналізму в архітектурі була після світової війни фран¬цузька архітектура. Це знову ж таки перш за все Ле Корбюз'є, голландський рух «Стиль», німецький Баухауз і росій¬ський конструктивізм.
Загалом же модерн в архітектурі містив в собі романтич¬ні жести руйнівників світу. Він був підвладний діям суво¬рих законів позитивістського мислення, відкритого будь-яким змінам відношення до життя, безмежній вірі в утопію людського щастя, поклонінню техніці. Великі надії пов'я¬зувались з грядущою добою машин, і перш за все з новими засобами вираження в мистецтві. Зрозуміло, якою великою була залежність Райта, ле Корбюз'є, Татліна, Міс ван дер Рое від загального інтелектуального контексту епохи. Спра¬вді, модернова архітектура виросла з філософського корін¬ня Й. Фіхте, Ф. Ніцше, Е. Гусерля.
На початку століття архітектура в Україні переживала всі фази еклектизму, притаманні мистецтву Європи. Стиль мо¬дерн при цьому переважав особливо на західноукраїнських землях під назвою віденьської сецесії. В цьому стилі були зведені будинки залізничних станцій в Жмеринці на Поділлі і у Львові. Останній — за проектом Івана Левинського. Він же побудував готель «Жорж» у Львові, торговельно-проми¬слову палату, будинок «Дністра» і дім Василіянок та інші.
Українські художники і зодчі почали відроджувати віт¬чизняний архітектурний стиль. Велику роль в цьому віді¬грала «Українська Громада» студентів інституту цивільних інженерів в Петербурзі. Першим головою цієї організації був архітектор Сергій Тимошенко. Новий мистецький на¬прямок можна поділити на дві течії. Перша з них намагала¬ся для створення своєрідного українського стилю викори¬стати мотиви вітчизняного барокко. Друга ж використову¬вала народне дерев'яне будівництво.
Великі житлові будинки архітектора Альошина в Києві та Фетісова в Запоріжжі були втіленням ідей першої течії. Бу¬довою представників другої течії була церква єпископа Партенія Левицького в Плішивцяхна Полтавщині 1902-1906 pp., в якій використані форми знаменитого Запорізького собору в Самарі. Визначним твором цього напрямку є також буди¬нок земства в Полтаві архітектора Василя Кричевського за участю живописця Сергія Васильківського.Серед інших варті уваги шкільні будинки архітектора Жу¬кова на Харківщині, Мощенка на Полтавщині. В Галичині ж відомими були споруди архітекторів Івана і Лева Левинських, Олександра Лушпинського, Романа Грицая, Василя Нагірного. Поєднання форм кам'яної архітектури українсь¬кого барокко з дерев'яним будівництвом знайшли своє тво¬рче втілення в будинках архітекторів Сергія Тимошенка і Дмитра Дяченка. Першому належить ціла низка вілл та про¬ектів церков. Другому — проект історико-археологічного музею у Кам'янці-Подільському в 1913 p., школи на Полтав¬щині та головний корпус сільськогосподарської академії в Києві в 1928 р. З ініціативи Дмитра Дяченка було засновано в Києві Товариство Українських Архітекторів — Українсь¬кого архітектурного інституту в 1919 p., який в 1924 р. був приєднаний до столичного художнього інституту.
Після війни і революції найбільшого поширення набу¬ває західноєвропейський напрямок конструктивізму, що ба¬зувався на принципах функціоналізму. Малося на увазі при¬стосування кожної частини у відповідності зі своїм практич¬ним призначенням. При цьому цілковито усувалися деко¬ративні прикраси і непотрібні додатки. Конструктивісти відповідно широко вживали залізобетонні конструкції, скло та інші нові будівельні матеріали. Новий напрямок відзна¬чався у створенні великих простих геометричних площин, легких широких перекриттів, великих терасових компози¬цій, плоского даху. До кращих будівель конструктивізму на¬лежать електростанція в Києві, сукняна фабрика в Кременчузі, будинки Дніпрельстану, будинок каси хворих у Львові і величезний комплекс будов Держтресту у Харкові.