Оновлення методів та напрямків в мистецтві. Скульптура, музика, театр, кінематограф, архітектура
Коли в кінці 20-х років весь світ затанцював фокстрот, почали створюватись більші оркестри. В результаті були створені біг-бенди. В 40-х роках у Гленна Міллера була вже класична модель біг-бенда.
Безпосередніми попередниками джазу є спірічуелс, блюз, регтайм тощо. Джазова музика вирізняється імпрові¬заційністю, підвищеною емоційністю виконання, витонче¬ністю ритмічності (синкопування, поліритмія), специфіч¬ністю складу виконавців та інструментів, використанням рі¬зноманітних тембрових фарбів і звуконаслідувальних еле¬ментів. Відомі різні джазові стилі: диксиленд, свінг, бібоп, кул, ритм-енд-блюз, соул, рок-н-ролл, біг-біт тощо. Джаз впли¬нув на творчість І. Стравінського, К. Дебюссі, Д. Гершвіна, М. Равеля, Д. Мійо, Е. Кшенеката інших.
Широка популярність джазу символізувала собою швид¬кий процес демократизації музичної культури.
Кінематограф — «фотографії, що рухаються»
Людство назвало винахідниками кіно французів — бра¬тів Люм'єрів, які в 1895 році показали в Парижі «фотогра¬фії, що рухаються». Дійсно, брати Люм'єри вважаються ви¬нахідниками кіно.
Та ще 9 січня 1894 року, більш ніж за рік до їх першої демонстрації фільму «Прибуття потягу», син українського кріпака, механік-самоук Й. А. Тимченко на ІХ-му з'їзді до¬слідників природи і лікарів Росії показав на екрані за допо¬могою винайденого ним кінетоскопа гарцюючих кавалери¬стів і метальників списа. Й. Тимченко був відзначений де¬кількома золотими і срібними медалями на міжнародних виставках, але в Росії так і не знайшов офіційного визнан¬ня, як і не отримав патенту на винахід.
Серед піонерів українського кіно був також Альфред Федецький, який на відміну від самоука Й. Тимченка отримав спеціальну освіту у Відні, де закінчив інститут фотографії при академії мистецтв. Працюючи в Харкові, він створив цілу низку портретів, серед яких і найвідоміший портрет П. І. Чайковського. Фотографії А. Федецького публікували кращі газети і журнали світу. В середині 1895 року в Росію привозять перші кіноапарати Люм'єрів, Едісона і Пате. А. Федецький зразу починає зйомки перших в історії укра¬їнського кіно хронікально-документальних фільмів. Пер¬ша зйомка відбулась 30 вересня 1896 року. Тоді А. Федець¬кий зняв «Перенесення чудотворної ікони в Харківський Покровський монастир», а 2 грудня в Харківському оперному театрі відбувся перший публічний кіносеанс в Україні.
Кіно — вид синтетичного мистецтва, не просто специ¬фічного для XX століття, айв певному значенні його сим¬волу. Кіно — це просторово-часове мистецтво. Образ героя включає в себе пластичне відтворення реальних подій за до¬помогою таких виражальних засобів, як кінозображення і монтаж. В кіно історично склалося три жанри: фільми іг¬рові, тобто художні, неігрові — хронікально-документальні і науково-популярні. Третій жанр — це фільми мульти¬плікаційні.
В художніх фільмах образ створюється на основі сцена¬рію. За допомогою художніх засобів ігрового кіно відтво¬рення фактів з життя людей на плівці створює ілюзію ре¬альності того, що відбувається на екрані. Свої сюжети ігро¬ве кіно бере з життя, користуючись віками накопиченим людством досвідом і знаннями. Всі сюжети ігрового кіно вже були пережиті людством і відтворені в книгах, театрі і обра¬зотворчому мистецтві. Кіно — мистецтво синтетичне тому, що при створенні фільму обов'язково використовується лі¬тература (сценарій), музика і пісні, які супроводжують дію практично будь-якого фільму, а також образотворче мис¬тецтво. Кіно постає як рух думки, особливістю якого є зо¬всім інше, ніж в дійсності, уявлення про час і рух.
Отже, в XX столітті почало розвиватись «сьоме мистецт¬во» — кіно. «Винними» у виникненні кіно виявились два ста¬рих, традиційних мистецтва — художня література і обра¬зотворче мистецтво. їх так би мовити «шлюб» і призвів до цього. Дійсно, беручи до рук книгу, ми бачимо, що про що б вона не оповідала, розповідь витягується в книжковий рядок, оскільки вона заснована на «лінійній мові» писем¬ності. А поява на книжковій сторінці ілюстрацій надає но¬вої якості як сторінці, так і книзі в цілому. Лінійна ж мова писемності узгоджується з мовою образотворчого мистец¬тва (у даному випадку мовою «площинною»).Отже, еволюція образотворчого мистецтва напередодні XX століття привела до народження кінематографа. А остан¬ній зумів передати реальну послідовність руху у замкнуто¬му просторі екрана. Як сказав Ж.Л. Годар, кіно — це правда двадцять чотири рази в секунду.
Насправді ж в кіно як ні в якому іншому мистецтві дуже важко розмежувати реальність і вигадку, ілюзію. Ілюзія в кіно виглядає як справжнісінька реальність, достатньо лише згадати кінофільми, створені на принципах голографії. Письменники-фантасти, розробляючи цю тему у своїх твоpax, дають можливість глядачам у кінотеатрах спілкуватись з героями на екрані.