МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ – СІМЯ ТА ШЛЮБ
Звідси ще одне правило мистецтва розвивати мораль¬ність, за яким батьки повинні давати дітям приклади по¬рядного життя. Останнє важливе ще й тому, що діти не¬мовби відтворюють сімейну атмосферу, стиль стосунків у сім'ї у своєму спілкуванні з товаришами, в школі, на под¬вір'ї. Взаємини батьків між собою переносяться виросли¬ми дітьми в молоді сім'ї, стають моделлю батьківства та материнства. Запізнілою реакцією, що свідчить про розу¬міння значущості цих стосунків для формування підро¬стаючого покоління, є те, що, за висловом Ф. Шіллера, вони менш за все прощають своїм дітям ті пороки, які вони самі їм прищепили.
За всієї важливості, незамінності виховання в сім'ї, во¬но має бути доповнене суспільним вихованням. Інакше важко створити всі необхідні умови для формування ці¬лісної особистості.Одна з основних функцій сім'ї — рекреативна. Добре відомо, що стосунки між членами сім'ї передбачають по¬дання один одному матеріальної, фізичної допомоги, мо¬ральну та психологічну підтримку, взаємне піклування про здоров'я. Окрім того, спосіб використання вільного часу, організація дозвілля членів сім'ї покликані сприяти відновленню фізичних і духовних сил людини.
Проблема організації сімейного дозвілля досить злобо¬денна. Можна сказати, що характер використання вільно¬го часу може слугувати одним із показників зрілості осо¬бистості. Сімейне дозвілля — це зустрічі з родичами, дру¬зями та знайомими, читання, слухання радіо, магнітофон¬них записів, перегляд телепередач і відеозаписів, різні за¬хоплення (хоббі). До сімейного дозвілля входять і від¬відання музеїв, театрів і кінотеатрів, концертних залів, проведення щорічної відпустки, екскурсії, туристичні по¬ходи, прогулянки в парках і т. д. Участь у художній само¬діяльності, спортивних змаганнях, просто заняття фізкуль¬турою також допомагають організувати сімейне дозвілля.
В останні десятиліття соціологи особливо наголошують на комунікативній функції сім'ї. Ефективність сімейного виховання, сімейний бюджет, можливість відновлення фі¬зичних і духовних сил членів сім'ї залежать не в останню чергу від характеру стосунків, рівня взаєморозуміння, що склалися в сім'ї. Чим більше ці стосунки довірчі, чим по¬вніше вони виконують роль емоційного захисту, здатні відгукнутися співчуттям і співпереживанням, тим вища їхня моральна цінність. Така «відкритість» відносин між подружжям, батьками та дітьми дає змогу розв'язувати виникаючі проблеми найрізноманітнішого кшталту — від бюджету сім'ї до найтонших інтимних питань. Характер взаємин у сім'ї впливає на розвиток інтелекту дітей, їхніх емоцій.
Крім організації спілкування та налагодження взаємо¬розуміння, сім'я слугує також важливою ланкою між свої¬ми членами та засобами масової інформації, літературою та мистецтвом. Оцінки, що їх дають батьки, старші члени сім'ї подіям, особам, тим чи іншим явищам у суспільному житті, феноменам культури, до певного віку сприймаються дітьми без критичного аналізу. Не можна не бачити тісно¬го зв'язку цих оцінок з початком формування у підлітків мотивації своєї поведінки, світоглядних настановлень. Коло сімейних інтересів у кінцевому підсумку впливає на подальший вибір сфери професійної діяльності.
Сім'я справляє значний вплив на зв'язок своїх членів із природою, визначає характер ставлення до неї. Так, під час туристських походів або просто прогулянок природа виступає чудовим фоном для виховання багатьох необхід¬них для дорослого життя якостей. Моделювання за таких умов різних ситуацій природного людського життя включає дітей у підготовку до реалій сімейного побуту, подолання труднощів, вирішення спірних питань, виконання ряду обов'язків, що вимагають певної самостійності і, звичайно, знань, уміння. Моральні цінності й традиції сім'ї — муж¬ність і жіночність, шанобливість до жінки, взаємодопомо¬га, працелюбство, бережне ставлення до природи — знахо¬дять свої практичні форми й легко засвоюються дітьми.
До числа основних функцій сім'ї належить і регуля¬тивна. Сімейне життя виробляє певну систему регулюван¬ня стосунків між членами сім'ї. Тут здійснюється, як го¬ворять соціологи, первинний соціальний контроль, реалі¬зуються влада й авторитет. Зауважимо, що влада й авто¬ритет глави сім'ї, характерні для авторитарного її типу, підтримували держава, традиція. Таким чином, через главу сім'ї, через втлумачення йому почуття відповідальності здійснювався контроль за поведінкою підростаючого поко¬ління. За непослух батькам передбачалися різні покарання, аж до позбавлення спадщини, загроза піддати остракізмові з боку батьків, суспільства. Батькам же держава доручала «виправляти» поведінку дорослих дітей, здійснювати нагляд за ними. Ще Епіктет вважав, що строгість батька — чудові ліки: в них більше солодкого, ніж гіркого.
В сучасній демократичній, егалітарній сім'ї вплив на її членів може здійснюватися тільки з допомогою мораль¬них норм, особистого авторитету членів сім'ї. Підвалина¬ми такого авторитету можуть бути тільки праця батьків, їхнє громадянське обличчя та поведінка. Нехтування проб¬лемами підростаючого покоління, підкреслювання вікової дистанції завдають непоправних втрат вихованню, утруд¬нюють здійснення регулятивної функції сім'ї. Ставлення ж до дітей як до рабів Регель вважав найаморальнішим з усіх взагалі аморальних стосунків.