МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ – СІМЯ ТА ШЛЮБ
У цивілізованих країнах світу здійснюється демогра¬фічна політика, що включає науково обґрунтовані, апробо¬вані життям програми. До них належать охорона мате¬ринства й дитинства, поліпшення матеріального становища малозабезпечених і багатодітних сімей, надання безкош¬товної медичної допомоги, оплачуваних відпусток за вагіт¬ністю та після народження дитини, виплату допомоги в разі народження дитини, ряд пільг молодим сім'ям та ін.
Чергова функція сім'ї — виховна. Як слушно зазначав Д. Локк, від правильного виховання дітей залежить до¬бробут усього народу. В сім'ї дитина пізнає й засвоює пер¬ші моральні норми та взірці поведінки, набуває певних морально-психологічних і фізичних якостей. Тим-то на час соціальної зрілості у дітей формуються досить стійкі жит¬тєво-ціннісні орієнтації.Особливо слід підкреслити взаємозв'язок двох остан¬ніх функцій. Кількість дітей, як указувалося, впливає пев¬ним чином на характер реалізації сім'єю виховної функції. Якщо в сім'ї одна дитина, процес виховання значно усклад¬нюється. Так, А. С. Макаренко писав: «Можна, наприклад, рішуче стверджувати, що виховання єдиної дитини тяжча справа, ніж виховання кількох дітей. Навіть у тому ви¬падку, якщо сім'я терпить деякі матеріальні утруднення, не можна обмежуватися однією дитиною».
Пояснюючи свою позицію, Макаренко звертав увагу батьків на ряд причин, що утруднюють виховний процес у сім'ях з однією дитиною. По-перше, єдина дитина вільно чи мимовільно стає недопустимим центром сімейного бут¬тя. Таку концентрацію батьківської любові на одній дити¬ні Макаренко вважав страшною помилкою.
По-друге, піклування батька й матері здебільшого пе¬ревищує корисну норму, що викликає й певну нервозність батьківської любові. Ніяких жертв, радив Макаренко. На¬впаки, нехай дитина поступається перед батьками.
По-третє, з єдиною дитиною пов'язані всі уявлення про батьківське щастя, втратити його означає втратити все, основу світобудови. В результаті дитина стає предметом сліпої любові, часто необґрунтованого занепокоєння, на¬віть страху. На думку Д. Дідро, батьки люблять своїх дітей тривожною й поблажливою любов'ю, яка псує остан¬ніх.
До того ж, «утопаючи» у вихованні однієї дитини, сім'я ризикує втратити якість колективу, ту дуже важливу якість, котра природно гальмує егоїстичні устремління. Підліткам, котрі виросли в сім'ях без братів і сестер, часто бувають властиві такі недоліки, як вередливість, ураз¬ливість, невміння цінувати особистісні достоїнства іншого, прагнення підкорити собі інших при небажанні підкоряти¬ся самому, відсутність ощадливості та ін. Вступивши в до¬росле життя з такими якостями, важко стати в ньому щас¬ливою людиною. Причину формування такого типу «не¬щасливців» слушно підмітив Ж.Ж.Руссо: найпевніший спосіб зробити вашу дитину нещасливою — це привчити її не мати ні в чому відмови.
Коли ми говоримо про виховну функцію сім'ї, то розу¬міємо під цим не тільки виховання. Спілкування в сім'ї, всі сторони сімейного життя справляють виховну дію на кож¬ного з членів сім'ї; причому ця дія триває протягом усього життя.
Нарешті, слід наголосити ще на одній стороні виховно¬го процесу в сім'ї. Йдеться про вплив дітей на батьків, узагалі на старших у сім'ї, хай то будуть дідусь із бабу¬сею чи старший брат, чи сестра. Такий «зворотний» вплив породжує потребу в самовихованні, те бажання «переселитися» в духовний світ дитини, про яке писав М. І. Пирогов.
Виховна дія сім'ї на дітей значною мірою залежить від їхнього віку, характеру проблем, що виникають у різні періоди життя дітей. Змінюються при цьому й функції старших (батьків) у сім'ї. Особливо значущим вплив сі¬м'ї виявляється в перші роки життя дитини, велика при цьому роль матері. Емоційний контакт, що складається в цей час, потому переноситься на світ в цілому, на стосун¬ки з іншими людьми. Ян Амос Коменський, якого по пра¬ву вважають батьком сучасної педагогіки, в своїй «Вели¬кій дидактиці» в 16 правил мистецтва розвивати мораль¬ність включив розвиток чеснот із самого малечку. На його думку, багато важить звичка, набута з юних літ, бо «дов¬го зберігатиме посудина той запах, яким просякла з пер¬шого разу».
Емоційні уявлення й поняття про довколишній світ, що складаються у дітей під дією сімейного виховання, незрів¬нянно ширші й глибші, ніж ті, що їх спроможні формува¬ти дошкільні заклади та школа. Водночас слід пам'ятати, що такі якості особистості, як працелюбство, чесність, доб¬рота, готовність допомогти нужденним., уміння співчувати й співпереживати, стануть результатом виховання в сім'ї, якщо вони притаманні самим батькам, присутні в їхніх взаєминах. Одна з особливостей дитячого сприйняття сві¬ту, згідно з Коменським, полягає в тому, що діти вчаться копіювати раніше, ніж пізнавати. «Адже діти — це мавпи: хоч би що вони бачили — хороше чи погане, вони прагнуть це наслідувати навіть без усякої зовнішньої спонуки».