МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ – СІМЯ ТА ШЛЮБ
Товариські стосунки народжуються і в трудових колек¬тивах, де однією з основних рис у відносинах між людьми виступає колективізм. Реалізація на практиці цієї важли¬вої моральної якості суттєво впливає на внутрішній стан окремих мікрогруп, члени яких пов'язані єдиним процесом діяльності певного виду. Рівень розвитку товариських від¬носин, у кінцевому підсумку, знаходить відображення як результат цієї діяльності. Дані соціологічних досліджень показують, що в групах, де зафіксовано високий коефі¬цієнт групової згуртованості, де число колективістів вияв¬ляється переважаючим, люди відчувають вдоволення від своєї праці та спілкування з колегами.
Бажання і вміння побачити й схвалити в людині все цінне, добре, хороше властиві саме товариським відноси¬нам. Однак і перше, й друге не виникають стихійно. Вони формуються в сім'ї, дитячому та шкільному колективах. Вчить товариських стосунків і доросле життя. Саме тоді вони повною мірою позначаються постійністю й прихиль¬ністю. Тут починають усвідомлюватися ті обов'язки, котрі накладаються на особистість товариськими відносинами. Це увага до інших, готовність прийти на допомогу, незлам¬на чесність щодо товаришів, принциповість, бажання усу¬нути недоліки (свої й товаришів), нетерпимість до мораль¬них пороків.
Товариські стосунки будуються за своєрідним «золотим» правилом — не ущемляти інтересів один одного, але водно¬час не залишатися байдужим до недоліків; критично ста¬витися до спільної діяльності та її результатів, самокри¬тично поціновувати свою в ній участь, особистий внесок. Якщо мотивами критики є піклування про людину, повага до неї, бажання допомогти їй у пошуках виходу зі скрут¬ної ситуації чи у виправленні недоліків, і якщо при цьому людина відчуває прихильність до себе колективу або то¬вариша, то така критика стає відправним пунктом на шляху самовдосконалення. Така критика зближує колектив та особистість, зміцнює товариські відносини, які слугують необхідною передумовою справжньої дружби.
СІМ'Я І ШЛЮБ
Етимологія російського слова «брак» указує на спорід¬неність із давньоруським «брачити», тобто «відбирати». Українське слово «шлюб» бере свій початок від давньослов'янського слова «сьлюб», що означало урочисту обіцянку. «Слюбитись» в ряді слов'янських мов означає до¬мовитися. Шлюб — це санкціонована суспільством форма взаємин між статями та ставлення до потомства, тобто за¬сіб регуляції статевих стосунків і відтворення населення. Це вільна рівноправна спілка жінки та чоловіка, укладе¬на з дотриманням порядку та умов, установлених зако¬ном, яка утворює сім'ю і породжує взаємні особисті й май¬нові права та обов'язки між подружжям.
Наведене визначення шлюбу як соціального явища мі¬стить і очевидну суперечність: шлюб — «вільний», але по¬в'язаний з «обов'язками». Однак це й суперечність реаль¬ного життя. На думку К. Маркса, «...нікого не змушують брати шлюб, але кожного змушують коритися законам шлюбу, якщо він узяв шлюб». Сучасний шлюб е моно¬гамним (моногамія—міцна, стала одношлюбність) і яв¬ляє собою історично четверту форму шлюбу, яку знає людство.
Початок формування шлюбних відносин у зароджува¬ному суспільстві пов'язаний із потребою в особливих со¬ціальних нормах для регуляції статевого спілкування все¬редині роду, приборкання біологічного інстинкту. Так, на¬кладалися заборони (табу) на статеве спілкування між чоловіками та жінками даного роду в певні періоди (під¬готовка до полювання, саме полювання). Табу привели до виникнення звичаїв, котрі згодом породили екзогамний шлюб (міжродовий, міжплемінний).Заборони поширювалися тільки на членів свого роду, обмежували статеве спілкування тільки між кревними ро¬дичами, однак вихідців з інших родів і племен не стосува¬лися. Виникнення екзогамного шлюбу збігається з проце¬сом формування гомо сапієнс, що з'явився приблизно 40 тис. років тому. Таким чином із ендогамії, тобто стате¬вого зв'язку між представниками тільки одного роду, че¬рез агамію, тобто тимчасову заборону статевих зносин, виникла екзогамія — систематичні статеві зв'язки між представниками різних родів. Виникає груповий (дуальнородовий) шлюб, де всі мужчини одного роду є чоловіками всіх жінок іншого роду, мужчини ж цього другого роду, відповідно,— чоловіками жінок першого.
У рамках групового шлюбу виробничі та дітородні сто¬сунки були відірвані одні від одних. Груповий шлюб іще не став шлюбом персональним, тобто скільки-небудь по¬стійних «подружніх» пар не існувало. За таких відносин визначити лінію батьківства було неможливо Походжен¬ня дітей лічилося тільки по матері, визнавалася тільки жіноча лінія рідства. Діти знали тільки своїх матерів. Се¬стри з їхніми дітьми, кревні брати та інші родичі й ста¬новили материнський рід. Матеріальною основою групово¬го шлюбу виступало головним чином домашнє господар¬ство, оскільки мисливство вже не завжди могло забезпе¬чити добробут роду.
Поступово в рамках дуально-родового шлюбу на ґрунті взаємних потягів почали складатися досить постійні па¬ри. Парний шлюб не регулювався спільнотою — його під¬тримувала тільки добра воля партнерів, тому він ще не був моногамним. Чоловік міг бути зв'язаний такими пар¬ними стосунками з кількома жінками, так само як і жін¬ка—з кількома чоловіками. Такий шлюб скоріше був пер¬вісно-егалітарним, тобто рівноправним. Дана форма шлю¬бу виникла приблизно 25—24 тис. літ тому, що зумовлюва¬лося переходом до нових форм господарських, економічних відносин усередині роду, виникненням особистої власності.