МОРАЛЬНІ ЦІННОСТІ – СІМЯ ТА ШЛЮБ
Поява останньої, надлишків продуктів у деяких членів роду поклала початок дарообмінові як черговому крокові на шляху до усталення сім'ї, перетворення її на господар¬ську одиницю суспільства. Чоловік дарував «своїй» жінці з чужого роду частину надлишку, жінка ж могла дарува¬ти йому свою. Й доки існував дарообмін, підтримувався зв'язок між чоловіком і жінкою. Так виник індивідуальний парний шлюб.
Формування обособленої парної сім'ї передбачало не¬адекватний дарообмін, тобто щоб чоловік дарував жінці більше, ніж вона йому. Таким чином, чоловік ставав го¬дувальником сім'ї, дружини та дітей. Подібна практика викликала виникнення всередині дуально-родової орга¬нізації такої постійної господарської одиниці, як община, котра складалася з парних сімей. До кожної з них входи¬ли чоловік, жінка та її діти. В такому вигляді шлюб ви¬глядав як спілка між чоловіком і жінкою, а одна з цілей даної спілки — забезпечення утримання та виховання ді¬тей жінки. Нарешті, з виникненням парного шлюбу стате¬ві зносини між партнерами вже регулювалися не тільки моральними нормами, а й певними соціально-економічними відносинами.
Виникнення та зміцнення приватної власності привело до усталення класових відносин, що лягли підвалинами в сучасного виду шлюб — моногамію. Своєї класичної фор¬ми моногамний шлюб і моногамна сім'я досягають лише в зрілому класовому суспільстві.
Оскільки володіння приватною власністю на засоби ви¬робництва стали основою розподілу створеного в суспіль¬стві продукту, чоловік виступає в ролі годувальника тіль¬ки тому, що е власником засобів виробництва. Розвиток нових економічних відносин змінив роль партнерів у сім'ї, жінка фактично стала рабою чоловіка, материнське право було ліквідоване. За словами Ф. Енгельса, це була все¬світньо-історична поразка жіночої статі, в результаті якої «чоловік захопив кермо влади і в домі, а жінка була по¬збавлена свого почесного становища, закабалена, перетво¬рена в рабу його бажань, в просте знаряддя дітородін¬ня».
В умовах рабовласницького та феодального суспіль¬ства жінки були позбавлені багатьох громадянських прав. У нерівному становищі вони були й перед законом, кот¬рий оголошував чоловіка владарем усіх членів сім'ї. В Стародавньому Римі чоловік після року життя з дру¬жиною міг зробити її своєю рабою або продати у раб¬ство. Батьківська сім'я жінки тим, що хоча б раз на рік приймала дечку під свій дах, рятувала і її свободу, й пра¬ва громадянства. Пізніше повернення жінки в батьківську сім'ю поступилося місцем пошануванню дружини й ма¬тері в домівці чоловіка. День цей став сімейним святом, коли жінку звільняли від її звичайних домашніх обов'яз¬ків, віншували, вручали подарунки. Свято припадало на березень і з нього походить сучасна традиція відзначати 8 березня — Міжнародний жіночий день.Деякі норми сімейно-шлюбних відносин, що свідчать про колишню велич материнського роду, зберігаються й досі. У племен сайїн, альхумум на півдні Ємену жінки беруть участь у публічних церемоніях, танцюють разом із чоловіками. Вони самостійно вибирають нареченого й зу¬стрічаються з ним до весілля. Шлюб укладається в оселі жінки. На її родичів молодий працює певний час, доки не дістане дозвіл увести жінку в своє житло. Молода, трохи поживши з чоловіком, має право піти від нього до своїх батьків. Пояснення просте: «Я його не хочу!» — говорить вона й це вважається вагомою підставою для розірвання шлюбу.
Хоч загальні правила віддають безумовну перевагу батьківським родичам (або, як висловлюються етнографи, принципові патрилінійності), місцева традиція на боці ро¬дичів з боку матері (принцип матрилінійності). Наслід¬ком цього є й те, що дружина відіграє незвичайну роль у внутрішньосімейному житті. Вона доглядає дітей, пасе кіз та овець, але вона ж приймає гостей як глава сім'ї. Чоло¬вік захищає сім'ю та рід, заробляє на прожиток і доїть верблюдиць, але він же готує їжу, меле зерно, пере свій одяг, ходить по воду та за паливом. Найцікавіше, що пра¬ва жінок надійно оберігає племінне зібрання, в якому не¬має жодної жінки — лише мудрі старики та дужі воїни.
В племенах альхумум та сайїн з гордістю говорять, що за законом кревної помсти за вбивство однієї жінки платять своїми життями десять чоловіків. З убивцею безоружної жінки одноплемінники не обмінюються вітання¬ми, не моляться з ним поруч, не наглядають за його худо¬бою, не вірять його слову й відмовляють йому в тому, в чому бедуїн нікому ніколи не відмовляє,— в ковтку води.
В умовах буржуазного суспільства сім'я починає втра¬чати свій патріархальний характер і набувати рис рівно¬правності, егалітарної сім'ї. В такій сім'ї чоловік і дружина працювали, обоє утримували своїх дітей. Шлюб їхній бу¬дувався на рівноправних відносинах. Завдяки рухові жі¬нок за своє визволення уже з кінця XIX ст. вони стали володіти основними економічними й політичними правами. В наш час лише в чотирьох країнах жінки позбавлені права брати участь у виборах до парламенту (Ліхтен¬штейн, Сан-Маріно, Південно-Африканська Республіка, Андорра). В трьох країнах права жінок обмежені (Іспа¬нія, Болівія, Гватемала).
Діючі в нашій країні Основи законодавства про шлюб і сім'ю спеціально підкреслюють умови вступу в шлюб, визначаючи його дійсним або недійсним. Головною перед¬умовою є згода майбутнього подружжя на укладення шлюбу, його реєстрацію. Інакше один із подружжя може через суд оголосити шлюб недійсним. Необхідність вклю¬чення цієї умови до числа тих, що визначають дійсність шлюбу, викликана (хоч і нечастими) випадками викра¬дення (згідно з традицією) наречених. Проте згода не є ще достатньою підставою для визнання шлюбу дійсним.