Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи

Принцип стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності має особливе значення. У той же час не може пройти поза увагою таке роз’яснення його змісту та механізму реалізації. У наведеному трактуванні вони обмежуються введенням пільг при оподаткуванні прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва. Таке розуміння є досить спрощеним та обмеженим. Досягнення нового рівня якості оподаткування неможливе при умові використання у таких цілях тільки системи пільг. Завдання полягає в їх узгодженні з усім арсеналом податкових важелів, здатних сприяти діловій активності господарюючих суб’єктів.

Взагалі, згідно з нормативно-правовим полем України, функціональне призначення податків трактується досить широко. Тут важливо зауважити, що до цього призводять такі обставини. По-перше, податки в перехідних економіках теоретично є найбільш дієвим інструментом регуляторної політики держави. Саме цей факт змушує вести мову про багатогранну роль податків.

По-друге, податки є найбільш антагоністичним елементом економічної політики держави. Соціально-економічні відносини, що їх представляють податки, мають різноспрямовані вектори. У перехідних економіках вони майже завжди є дуже загостреними. Саме тому в цей час формуванню та реалізації податкової політики важливо приділяти особливу увагу.

Функціонування будь-якої системи слід піддавати оцінці з метою визначення її відповідності зазначеній меті, реалізації покладених на неї функцій і завдань та ефективності. Мірилом такої оцінки є критерій (від грец. kriterion – засіб для судження), ознака, на підставі якої здійснюється оцінка.

Мета розробки системи критеріїв оцінки та добору на цій основі пріоритетних напрямів розвитку вітчизняного оподаткування полягає в тому, щоб допомогти спеціалістам знайти саме необхідні рішення щодо такого розвитку, знизити рівень ризику, кваліфіковано визначити взаємозв’язок між прийнятими рішеннями та необхідними для їх реалізації витратами з їх майбутньою віддачею. Визначення та реалізація пріоритетних рішень – це механізм узгодження протиріч між інтересами держави та платника податків, що зумовлює усвідомлення суб’єктами податкових відносин мети податкової політики у безпосередньому підпорядкуванні реалізації його інтересам. Пріоритети розвитку оподаткування добираються як реакція на потреби держави для виконання її функцій.

Найбільш поширеною є економічна оцінка за критерієм ефективності. Слід зазначити, що цей критерій не є універсальним, бо він не враховує політичні та соціальні фактори, які впливають на функціонування системи в цілому. Так, наприклад, під впливом будь-якого фактора, найбільш важливого в даний момент часу та за конкретних умов, вимога досягнення економічної ефективності може бути порушена.Однак при проведенні аналізу будемо вважати, що ефективність є ключовим критерієм у визначенні успішності процесу функціонування системи оподаткування та розвитку ринкових відносин у країні. Ефективність характеризується відношенням ефекту до витрат ресурсів, які забезпечили його отримання, досягнення результату. Інакше кажучи, ефективність – це ефект, який припадає на одиницю витрат ресурсів, що були використані з метою одержання досягнутого результату. Що стосується системи оподаткування, то дуже важко кількісно визначити цей критерій через те, що результатом її функціонування є не тільки наповнення дохідної частини бюджету, а також створення сприятливого інвестиційного клімату в країні, стимулювання розвитку пріоритетних галузей економіки, перерозподіл доходів між різними категоріями населення та багато іншого. Система оподаткування прямо чи опосередковано впливає практично на всі сфери суспільного життя як держави в цілому, так і окремої людини.

З метою визначення формалізованого виразу критерію ефективності економічна теорія пропонує використання таких індексів:

1. Індекс концентрації дає змогу визначити ті податки, за рахунок яких формується переважна частина доходів бюджету.

2. Індекс дисперсії визначає існування (або відсутність) податків з низьким обсягом надходжень, які ускладнюють систему оподаткування.

3. Індекс ерозії визначає ступінь відповідності фактичних баз оподаткування потенційним.

4. Індекс запізнення збору визначає своєчасність сплати податків платниками.

5. Індекс конкретності визначає простоту побудови системи оподаткування з мінімально можливою кількістю податків, які мають конкретні ставки оподаткування.