Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи

У ряді критеріїв оподаткування, які характеризують його вплив на економіку в цілому, поряд зі ступенем перекручуючого впливу податку, знаходиться і критерій гнучкості – здатність податку адекватно реагувати на динаміку макроекономічних процесів. Так, прогресивний податок на прибуток підприємств, виконуючи роль вбудованого стабілізатора, спроможний бути одним з факторів, що впливають на зміну циклу ділової активності. У той же час акордні податки, тобто ті, які передбачають виплату твердих фіксованих сум в раніше обумовлений час, незалежно від будь-яких змін обставин, не здатні бути гнучкими. Якщо прогресивні податки на прибуток, дохід, споживання, реагуючи на економічний цикл, викликають зміни в бажаному напрямі, то регресивним податкам відповідають протилежні напрями впливу. Практичне забезпечення гнучкості податкової системи – необхідне, але досить складне завдання, оскільки зумовлює не лише адекватну спрямованість на зміни, але й їх своєчасність.

Складність системи оподаткування відкриває численні можливості для зловживань та ухилення від податків. При цьому слід зважати, що ці процеси можуть проходити в легальній та нелегальній формах. Перша означає можливість використання системи пільг та, певною мірою, умовності нормативних установок, бо реальне життя завжди складніше. Саме тому в розвинених країнах широко використовується мережа служб, які консультують підприємства щодо легальних методів звільнення чи зменшення податкових платежів.

Можливості ухилення від сплати податків значно знижують ефективність податкової системи як за рахунок зменшення податкових надходжень до бюджету, так і шляхом зниження можливостей регулюючого впливу податкової системи в цілому. Тому остання може характеризуватися серйозною асиметричністю, не бути нейтральною стосовно різних категорій платників, тобто порушувати ряд принципів, які здатні забезпечити її ефективне функціонування. Слід також враховувати різний ступінь ухилення від податків стосовно їх окремих видів. Більше можливостей для ухилення містять у собі прямі податки, а серед останніх – відносно складний ПДВ, порівняно з податком на продаж та акцизами. Звідси диференціація можливостей ухилення від податків залежно від панування прямих чи непрямих податків, а серед непрямих – значимості ПДВ.

Ряд принципів, які входять до групи організаційних, доцільно об’єднати такою їх характеристикою, як транспарентність, що включає чіткість, простоту, визначеність, прозорість та наочність оподаткування. Тобто існує можливість ще більш високого рівня узагальнення, спрощення попередньо впорядкованого переліку принципів оподаткування. Таким чином, цей перелік може представляти ті параметри оподаткування, які мають критично важливе значення, характеризуючи оптимальну податкову систему. Здійснений аналіз принципів оподаткування дає можливість запропонувати й напрями досягнення таких характеристик (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

Характеристика оптимальної податкової системи

Неузгодженість окремих принципів формування податкової системи не звільняє від необхідності осмислення та обізнаності з усім їх переліком, що є результатом надбань багатьох поколінь учених і практиків. Скоріше навпаки, наявність такої неузгодженості робить особливо актуальним їх вивчення, оскільки в практичній діяльності побудова податкової системи – це постійний пошук компромісу між окремими, не повною мірою узгодженими принципами.

Фундаментальні принципи оподаткування не піддаються кон’юнктурним коливанням, і стосовно них не може стояти питання про їх визнання. Воно може розглядатися лише щодо наслідків їх дотримання чи недотримання. Перспективне лише те реформування, яке розвивається в напрямі утвердження теоретичних принципів.Досвід вітчизняного оподаткування переконує, що на всіх етапах його становлення практика не керувалася достатньою мірою такими положеннями економічної теорії. Система оподаткування підпорядковувалася вирішенню поточних питань, хоча й проголошувалися принципи, здатні забезпечити її ефективність. Достатньо простежити ті принципи побудови податкової системи, які закладалися у кожному новому Законі “Про систему оподаткування”. Так, у 1991 році були проголошені принципи стабільності, рівнонапруженості, обов’язковості та соціальної справедливості. Можна стверджувати, що жоден з них не знайшов своєї реалізації, навіть обов’язковість, з огляду на масштаби ухилень від сплати податків. Особливо різноманітними були форми прояву порушень принципу стабільності. Це часті зміни об’єктів оподаткування, податкових ставок, умов нарахування та стягнення окремих податків, внесення поправок до системи оподаткування, що порушували її цілісність, тощо. Щодо причин, через які проглядалась зневага до цього фундаментального принципу оподаткування, то в їх основі лежали господарські та політичні маневри. При доопрацюванні Закону “Про систему оподаткування” в 1994 р. він взагалі був вилучений із загального переліку принципів, які слід враховувати при побудові податкової системи. Однак визнання чи невизнання законодавцями фундаментальних принципів оподаткування не позбавляє систему того зв’язку, який об’єктивно існує між цими принципами та ефективністю системи в цілому. У подальших змінах, які торкнулися Закону “Про систему оподаткування” в 1997 р., цей принцип знову був проголошений, хоча можна з упевненістю сказати, що належної стабільності системи оподаткування в Україні так і не було.