Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи

У нашій країні однією з основних причин такого підходу є необґрунтованість застосування даного принципу, а саме: введення додаткових податків при необхідності вирішення тієї чи іншої бюджетної проблеми, в результаті чого з’являються економічно необґрунтовані, надумані податки, які, врешті-решт, не лише малоефективні, але й завдають суттєвих збитків ефективності системи в цілому. Однак при всій важливості кардинального вирішення таких проблем, на наш погляд, не можна погодитися саме з вищезазначеним підходом до їх розв’язання на основі визначення єдиного податку. Він пов’язаний з можливостями невиправданого переміщення податкового тягаря, суттєвих обмежень кола платників податків та інших недоліків. Мабуть, тому ідея єдиного податку не знайшла практичної реалізації в жодній країні.

Принцип вичерпного переліку регіональних та місцевих податків, які можуть встановлюватися органами державної влади та місцевого самоуправління, фактично є виявом державно-правової ідеї фіскального федералізму – засобу розподілу податкових повноважень між окремими гілками влади, а не принципу формування податкової системи.А. Смірнов вважає, що основними принципами оподаткування є такі: достатність, продуктивність, еластичність, стабільність, фіскальний федералізм, визначеність, економність, зручність для платника податків, вибір джерела оподаткування та нейтральність43.

Л.І. Якобсон стверджує, що єдиною суттю та виправданням податків у демократичному суспільстві є необхідність бути відображенням попиту платника податків на суспільні блага та визнаних громадянами принципів перерозподілу доходів. На його думку, на практиці податкові системи не здатні повною мірою виконувати вказані функції. Для порівняння податкових систем та оцінки можливостей їх вдосконалення він вважає за доцільним приймати до уваги такі критерії: відносної рівності зобов’язань, економічної нейтральності, організаційної простоти, гнучкості та контрольованості податків з боку їх платників44.

Наведені різноманітні принципи формування податкової системи переконують, що в даному питанні, незважаючи на їх численність, існує певна узгодженість серед багатьох економістів. Безумовно, це має своє пояснення, адже в основі їх – не лише значний світовий досвід, але й об’єктивні основи – суть податків як економічної категорії.

За певною неузгодженістю окремих принципів, як цілком слушно зауважує Л. Якобсон, нерідко приховується конфлікт між потребами економічної ефективності та справедливості. Саме тому відсутній єдиний варіант податкової системи, здатний продемонструвати свої переваги перед іншими. Крім того, в різних країнах надають не завжди однакове значення деяким принципам, що також є однією з причин їх різноманітності. Особливо це проявляється при визначенні співвідношень між прямими та непрямими податками. З точки зору організаційної простоти, непрямі податки переважають, проте поступаються прямим з позицій контрольованості та відповідності принципу платоспроможності. Для держав зі стабільно розвиненою економікою, а також за наявності добре організованих податкових служб ці якості непрямих податків не такі важливі, як для держав, що мають труднощі зі збиранням податків, і головне – характеризуються нижчим рівнем соціально-економічного розвитку. Тобто при виборі критеріїв, які закладає в основу побудови податкової системи кожна конкретна країна, не може бути сліпого копіювання.

Своєрідними виглядають роздуми щодо принципів формування податкової системи в деяких інших авторів. Так, А.І. Крисоватий вважає, що ефективність податкової політики забезпечується за умови наукового поєднання таких ознак: фіскальної достатності, економічної ефективності, соціальної справедливості, стабільності, гнучкості45. При цьому він стверджує, що в реальному економічному житті перші три вказані ним ознаки взаємопов’язані, взаємозалежні і не можуть існувати відокремлено.

Свідоме використання наведених принципів, зважаючи на розмаїття думок та підходів, потребує визначення їх більш обмеженого кола, придатного для оцінки податків, які використовуються фактично, а також вибору тих принципів, які дозволяють зосереджувати увагу на часткових удосконаленнях податкової системи, оскільки повна її досконалість нереальна. Цій меті сприятиме впорядкування принципів формування податкової системи.

Такий підхід реалізується окремими авторами при формуванні певних груп принципів оподаткування. Зокрема, А. Бризгалін веде мову про такі три групи: організаційні, економічні та юридичні. Більш обґрунтованою виглядає систематизація принципів оподаткування, якої дотримуються Ю. Конрад та І. Луніна. Вона найбільше відповідає фундаментальним ознакам, розробленим класиками оподаткування: фіскально-бюджетній, політико-економічній, соціально-етичній та групі, що стосується правової і технічної сторін оподаткування, яку доцільно визначити як організаційну. Виходячи з такого поділу, далі подана класифікація розглянутих вище принципів, які є результатом як творчого розвитку фундаментальних набутків, так і врахування сучасних теорії та практики оподаткування. Вони матимуть такий вигляд (табл. 2.2).