Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи

Довгий історичний шлях розвитку, який пройшли податкові системи різних країн, накопичення знань та їх осмислення вченими і практиками збагатили міжнародний досвід визначенням нових правил, принципів, вимог, реалізація яких дозволяє найбільш повно досягти поставленої мети в конкретних умовах. Зокрема, при побудові сучасної податкової системи США, здійсненої у 80-ті роки, були закладені такі принципи:

– справедливість по вертикалі (податок відповідає матеріальним можливостям платника податків);

– справедливість по горизонталі (використання єдиної податкової ставки для одних і тих же доходів);

– ефективність (можливості до економічного зростання та розвитку підприємництва);

– нейтральність (незалежність від сфер інвестиційних вкладень);

– простота (в підрахунку, доступності та розумінні).

Найбільш поширені думки вітчизняних науковців щодо принципів, яким має відповідати сучасна податкова система, пов’язані з дотриманням необхідності виділення на сучасному етапі 4-х груп принципів оподаткування, як це проголошувалось у свій час А. Вагнером. Це фіскально-бюджетні, політико-економічні, соціально-етичні принципи та принципи, що стосуються правової і технічної сторін оподаткування41. Їх доцільно також використовувати і як критерії оцінки діючої податкової системи.З реалізації першої групи принципів з’ясовується найперша й очевидна ознака формування податкової системи – достатність, тобто податкова система має бути сформована таким чином, щоб забезпечувати покриття доцільно обмежених витрат, які фінансуються за рахунок податків. Здатність до збільшення – наступна ознака, що витікає з цієї групи принципів: податкові надходження повинні збільшуватися за досить короткий строк і настільки, наскільки це є необхідним для фінансування додаткових бюджетних витрат. З групи політико-економічних принципів виділяється ознака спрямованості на економічне зростання, тобто оподаткування не повинне створювати перешкод для економічного зростання, більше того, воно має йому сприяти. Важливим у цій групі є також нейтральність щодо конкуренції. Оподаткування не повинне викривляти конкуренцію як між підприємствами та галузями в середині країни, так і між вітчизняними й зарубіжними підприємствами. Група соціально-етичних принципів передбачає реалізацію загального характеру оподаткування, тобто всі платоспроможні особи мають залучатися до сплати податків; справедливість оподаткування – рівне оподаткування за рівних або аналогічних обставин, а за різних – відповідним чином диференційоване; відносність – податкове навантаження повинне розподілятись таким чином, щоб при цьому платоспроможність кожного платника податків зменшувалась відносно рівною мірою. Відповідно до принципів четвертої групи оподаткування має бути наочним (транспарентним, прозорим) і практичним. Наведене вище ілюструє, що, враховуючи сьогоднішні реалії, принципи, розроблені у ХVІІІ–ХІХ століттях, не втрачають свого значення для побудови ефективної податкової системи.

А.В. Бризгалін зазначає, що кожній сфері податкових відносин відповідає власна система організаційних, економічних та юридичних принципів42. Надаючи особливе місце організаційним, він вважає, що, зокрема, податковій системі Росії в сучасних умовах відповідають такі організаційні принципи. Насамперед, принцип єдності податкової системи. Він закріплений Конституцією, тобто не припускається можливість встановлення податків, які б порушували єдність економічного середовища країни. Принцип рухомості, який, як і в А. Вагнера, є синонімом еластичності, на думку автора, свідчить, що податок та деякі податкові механізми можуть бути оперативно змінені в бік збільшення чи зменшення податкового тягаря відповідно до об’єктивних потреб та можливостей держави. Справді, таке розуміння відповідає визначеному автором принципу рухомості. Однак А. Вагнер, трактуючи зміст цього принципу, вказував на об’єктивно притаманну різним податкам власну еластичність, а отже, на необхідність, у разі потреби, зміни складу податкової системи, який би враховував саме еластичність податку. Еластичність, як свідчить словник іншомовних слів, – це “пружний” і “гнучкий”, а це дещо інша якісна характеристика оподаткування порівняно з тією, яку дає А. Бризгалін.

Серед цієї групи принципів автор також виділяє принцип численності податків, який, у свою чергу, включає декілька аспектів. Головний з них той, що податкова система повинна базуватися на сукупності диференційованих податків та об’єктів оподаткування. Другим аспектом автор вважає недопустимість “бюджету одного податку”, оскільки при неочікуваній зміні економічної або політичної ситуації дохідна частина бюджету може просто не відбутись. Поділяючи цю думку, необхідно вказати, що два виділені аспекти принципу численності податкової системи фактично ілюструють його дію. Слід відзначити і його особливу важливість. Натомість, при всій зрозумілості значення принципу чисельності податку, досить широко обговорюється ідея єдиного податку. Як переконує минулий досвід, фізіократи пов’язували ідею єдиного податку з використанням єдиного джерела податків – чистого доходу громадян.