Принципи побудови та критерії оцінки податкової системи
Така систематизація сприяє можливості порівняння принципів, а значить, їх ефективному відбору для максимального використання переваг системного підходу до формування податкової системи. З метою такого відбору, який дає можливість виявити найбільш прийнятні варіанти податкової системи та усунути недоліки, детальніше проаналізуємо особливості деяких принципів оподаткування.
Таблиця 2.2
Класифікація принципів побудови податкової системиРівність в оподаткуванні вважається його фундаментальною ознакою. Її зміст полягає в тому, що законне право держави на примусовість повинне однаковою мірою застосовуватися до всіх громадян. Однак реалізація цього принципу не означає, що податки не підлягають диференціації. Це розуміння виявляється дуже важливим при побудові ефективної податкової системи, використанні стимулюючих можливостей окремих податків та системи в цілому. Диференціація, проте, має провадитись за чітко встановленими критеріями, пов’язаними не з природженими незмінними якостями, а з результатами дій індивідуумів.
Принцип вигоди, що отримується, та принцип платоспроможності лежать в основі диференціації оподаткування. Важливе дотримання рівності по горизонталі, тобто безпосередньої рівності для всіх осіб, що знаходяться в однаковому становищі стосовно прийнятого принципу, та рівності по вертикалі – відповідності диференціації відмінностям у стані індивідуумів, які оцінюються стосовно даного принципу.
Дещо по-іншому трактує важливість дотримання горизонтального та вертикального аспектів В.М. Пушкарьова46. Вважаючи, що така вимірність належить до принципу справедливості, вона вказує, що вертикальний розріз означає стягнення податку чітко відповідно до матеріальних можливостей конкретної особи, тобто, на її думку, це підвищення ставки податку в міру зростання доходу. Горизонтальний розріз зумовлює використання єдиної податкової ставки для осіб з однаковими доходами. Така розбіжність має своє пояснення.
Ідея про справедливість оподаткування зародилась фактично з формуванням податкової системи. Але, як відзначав ще в 1924 р. Г.І. Болдирєв у праці “Прибутковий податок на Заході і в Росії”, “поняття податкової справедливості належить до числа найменш усталених понять”47 і, насамперед, через його відносність. Саме тому її реалізація відбувається шляхом використання при побудові податкової системи ряду інших принципів: загальності, рівномірності, рівності та ін. Це наводить на думку про неправомірність виділення принципу справедливості як самостійного з одночасним переліком тих, через які відбувається його практична реалізація. Однак здатність окремих податків по-різному реалізувати ці принципи пояснює, чому проблему справедливості в оподаткуванні в цілому необхідно розглядати з погляду всієї системи. З позиції платника податків, у результаті важливі сукупні зобов’язання перед державою. У практичному плані це дає можливість певного маневру стосовно конкретних платників податків при необхідності регулювання окремих сторін економічної дійсності.
Дуже поширеним і, разом з тим, дискусійним виявляється на практиці використання податкових пільг. Теоретично правомірність їх використання пов’язується, головним чином, з реалізацією принципу справедливості, тобто коли з’являється нерівність при даній величині доходу. Практично ж будь-які пільги посилюють викривлюючий вплив податкової системи та, крім того, дещо її ускладнюють. Тому скорочення податкових пільг не лише зробить податкову систему більш нейтральною стосовно окремих учасників економічної діяльності і поставить додаткові бар’єри перед зловживаннями та корупцією, але й розширить податкову базу. Та все ж їх застосування стосовно структурної перебудови економіки, стимулювання інвестицій потрібно зберегти, забезпечивши обґрунтованість механізму надання та контролю. Не слід забувати, що використання системи пільг, як і деяких інших принципів, дозволяє вибрати компромісні варіанти для вирішення конкретно поставлених завдань.
Що ж до групи фіскально-бюджетних принципів, то неважко помітити, що такі з них, як достатність, еластичність, здатність до збільшення, врешті-решт, характеризують дохідно-формуючий потенціал податкової системи. Адже її основне завдання – залучити доходи для фінансування державних витрат, не вдаючись при цьому до інфляційного фінансування.
Економічна ефективність окремого податку зумовлює якомога більшу його нейтральність щодо вибору ними варіанта ринкової поведінки. Так, якщо, наприклад, інвестиції в промисловість обкладаються високими податками, у суб’єкта економічної діяльності зникає зацікавленість у розвитку промислового виробництва. Він обирає інше рішення стосовно вкладення своїх коштів. Звідси безперечний зв’язок принципів економічної ефективності та нейтральності.В.М. Пушкарьова приходить до висновку, що нейтральність оподаткування зумовлює рівновеликість податкових стягнень незалежно від сфер вкладення капіталу. Тому, на її погляд, критерій економічної нейтральності значною мірою відбиває найважливіший аспект ефективності податкової системи. У цьому руслі податки поділяються на ті, які, впливаючи на мотивацію учасників економічного життя, спонукають їх вибирати рішення, що відрізняються своєю ефективністю від тих, які б були прийняті при відсутності даного податку, та ті, що не спричиняють таких дій з боку платника податків. Важливо враховувати, що нейтральність не означає, що податок взагалі невідчутний, тобто не торкається економічних процесів. Однак дія нейтральних податків стосовно перекручень, які ними породжуються, значно слабша. На практиці формування податкової системи зумовлює необхідність якомога більшої її нейтральності. Таким чином, принцип економічної ефективності певною мірою поглинає принцип нейтральності, що виділяється окремими авторами в якості самостійного. Те ж можна сказати і про такий принцип, як спрямованість на економічне зростання.