Функції комерційних банків

2. Функції комерційних банків.

Сучасні банки пропонують своїм клієнтам широкий набір послуг, беруть участь у найрізноманітніших фінансових операціях, забезпечуючи професійне виконання покладених на них функцій. Залежно від обраних критеріїв та ступеня деталізації можуть виділятися різні за структурою, кількістю та змістом системи функцій комерційних банків. П.С. Роуз виділяє такі основні банківські функції: ощадну; інвестиційного планування; платежів та розрахунків; кредитну; управління грошовими потоками; андеррайтера; брокерську; страхування; трастову. У найбільш агрегованому вигляді, з точки зору забезпечення вирішення основних цілей і завдань, покладених на банки, можна виділити такі групи функцій: — платіжно-розрахункова; — ощадно-капіталотворча; — кредитно-інвестиційна. В основу платіжно-розрахункової функції покладено посередництво банків при платежах та розрахунках. Виступаючи посередниками, банки беруть на себе виконання таких операцій, як прийняття грошей від клієнтів та їх виплата, зберігання готівкових коштів, зарахування коштів за переказами на відповідні банківські рахунки, здійснення безготівкових платежів за дорученнями клієнтів, виконання платіжно-розрахункових операцій за банківськими пластиковими картками, дорожніми чеками тощо. Ця функція є дуже вигідною та корисною для підприємців, оскільки дозволяє скорочувати витрати на утримання штату касирів, бухгалтерів, охорони, спеціального транспорту тощо. Здійснення безготівкових розрахунків через електронну систему платежів дозволяє істотно скоротити тривалість фінансово-господарського обороту та значно зменшити рівень невиробничих витрат обігу. Ощадно-капіталотворча функція полягає в залученні тимчасово вільних ресурсів суспільства, зокрема в мобілізації грошових доходів і заощаджень та перетворенні їх у реально діючий капітал. Як підприємства, так і домашні господарства при одержанні грошових доходів окрему їх частину спрямовують на накопичення з метою забезпечення наступних великих витрат. Ці доходи та заощадження, якщо вони не задіяні в грошовому кругообігу, становлять так званий мертвий скарб. Комерційні банки акумулюють грошові доходи та заощадження у вигляді різноманітних депозитів, вкладів, перетворюючи їх у позиковий капітал. Цей капітал випускається банками в обіг шляхом його надання у тимчасове користування зацікавленим господарюючим суб'єктам та домашнім господарствам на відповідних умовах. Тісно пов'язана з попередньою кредитно-інвестиційна функція. База функціонування кредитно-інвестиційних відносин — тимчасове вивільнення грошових ресурсів та поява тимчасової потреби в них. Об'єктивно коливні відхилення фактичної потреби господарюючих суб'єктів в обігових коштах від їх наявності залежать від багатьох факторів, зокрема: сезонності виробництва, характеру продукції та використовуваної сировини, співвідношення між тривалістю виробництва та тривалістю оберненості продукції, коливань цін на неї тощо. Водночас у разі безпосереднього надання вільних грошових коштів їх власниками в позику підприємцям виникають суттєві ускладнення. Так, розміри пропозиції вільних грошей далеко не завжди відповідають розмірам попиту на позиковий капітал. Терміни вивільнення фінансових ресурсів у їх власників також можуть не збігатися з термінами, впродовж яких ці ресурси потрібні позичальникам. Тому саме банки, мобілізуючи ресурси різних розмірів та різної терміновості повернення, мають можливість заповнювати тимчасову нестачу коштів в одних господарюючих одиниць за рахунок тимчасового їх надлишку в інших. Причому в необхідних сумах і на потрібні терміни. Кредитно-інвестиційна функція забезпечується банками за допомогою механізму створення кредитних засобів обігу. В основі цього механізму лежить система регулювання обов'язкових резервів комерційних банків. Так, якщо залишки коштів в касі та на кореспондентському рахунку банку в центральному банку дорівнюватимуть сумі залучених ресурсів, ліквідність банку буде майже стовідсотковою, проте його кредитні можливості будуть представлені тільки вільним залишком власного капіталу. Водночас якщо норма обов'язкового резервування становитиме, наприклад, 15%, то саме ця частина загальної суми залучених коштів повинна зберігатися банком в резервній формі (кошти на коррахунку та в касі).

4 Види та особливості функціонування комерційних банків (???).Сучасний КБ — це автономне, економічно самостійне, незалежне комерційне підприємство, яке функціонує за умов державного контролю за його діяльністю з боку органів банківського нагляду. За формою власності комерційні банки можуть бути: • унітарними, тобто заснованими на принципах єдиновладдя; • з колективною формою власності. Унітарні банки мають єдиного власника в особі держави чи приватної особи. Статутні фонди цих банків створюються за рахунок бюджетних коштів. Решта вітчизняних комерційних банків — це банки з колективною формою власності. Приватними вони не можуть бути, оскільки частка кожного із засновників законодавчо обмежена 35% статутного фонду КБ. Отже, кількість засновників не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб. Залежно від організаційної форми діяльності банки з колективною формою власності поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу (акціонерні банки) та товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки). Акціонерні банки формують свій капітал за рахунок об'єднання індивідуальних капіталів засновників шляхом випуску і розміщення акцій КБ. Власником капіталу є акціонерне товариство, тобто банк. Акціонери не мають права вимагати від КБ повернення своїх внесків. Саме тому акціонерні банки вважаються більш стійкими і надійними. Пайові банки формують свій капітал за рахунок внесків грошових коштів (паїв) у статутний фонд. При цьому за кожним з учасників зберігається право власності на його частку капіталу, тобто банк не є власником капіталу. Пайові комерційні банки організовуються на принципах товариств з обмеженою відповідальністю, в яких відповідальність кожного учасника обмежена розміром його внеску в капітал КБ. Відповідно до величини статутного капіталу, капіталу КБ та величини активів розрізняють банки малі, середні та великі. Залежно від наявності філій розрізняють комерційні банки бага-тофілійні, малофілійні, безфілійні. За секторами ринку, на яких функціонують банківські установи, всі банки можна поділити на: — міжнародні, що створюються за участі іноземного капіталу і ' можуть мати свої філії за кордоном, — міжрегіональні, які мають розгалужену мережу своїх філій та відділень по території країни, —регіональні, що обслуговують, як правило, клієнтів одного регіону (міста, району, області). Більшість комерційних банків, що функціонують на банківському ринку Укр, є регіональними. Причому значна частина таких (банків сконцентрована в Києві та Київській області, а також у містах, які традиційно вважаються індустріально розвиненими (Дніпропетровськ, Харків, Донецьк). Залежно від діапазону операцій, що їх виконують комерційні банки, розрізняють: —універсальні банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, — спеціалізовані банки, що у своїй діяльності орієнтуються на: а) обслуговування певної категорії клієнтів — банки з клієнтською спеціалізацією; б) обслуговування переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі — банки з галузевою спеціалізацією; в) надання невеликого кола послуг для більшості своїх клієнті й — банки із функціональною спеціалізацією. Найяскравіше виражена функціональна спеціалізація, оскільки вона принципово впливає на характер діяльності КБ, визначає особливості формування активів і пасивів, побудову балансу КБ, а також специфіку роботи з клієнтурою. За функціональною спеціалізацією розрізняють банки інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні, облікові, депозитні Інвестиційні та інноваційні банки акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки (в тому числі шляхом облігаційних позик) і надають довгострокові кредити. Ощадні банки спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розмірами строкових депозитів. Іпотечні банки здійснюють кредитні операції на тривалий строк, здебільшого під заставу нерухомості. Значна частка їхніх пасивів формується за рахунок власного капіталу і капіталу, мобілізованого шляхом випуску іпотечних облігацій. Облікові і депозитні банки історично спеціалізуються на здійсненні короткострокових депозитних і кредитних операцій. Тому в них серед активних операцій переважають кредитні та облікові операції з комерційними векселями, а серед пасивних — операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити до запитання. Ступінь спеціалізації галузевих банків значною мірою залежить від сфери їхньої діяльності, а також від особливостей господарської діяльності галузевої клієнтури, що можуть бути пов'язані із сезонними чи іншими коливаннями виробничого процесу. Все це впливає на специфіку формування активів і пасивів банків. Ще більший ступінь деталізації, диференційованості видів банків зумовлений їхньою спеціалізацією на обслуговуванні конкретного типу клієнтури. Так, для зарубіжної банківської справи характерно, що біржові банки обслуговують виключно операції біржових структур, страхові — страхових інститутів, а кооперативні банки здійснюють кредитно-розрахункове обслуговування кооперації. Саме тому банки з клієнтською спеціалізацією називають «кишеньковими», тобто створеними для фінансового обслуговування певної фірми. Учасниками кооперативних банків є кооперативи. Особливість пасивних операцій цих банків полягає у створенні поряд з традиційними резервних фондів спеціального призначення. Серед активних операцій характерними є операції з надання кредитів під заставу фінансових і матеріальних цінностей.5. Класифікація банк. опер..Усі комерційні банки незалежно від форми власності, величини капіталу та спеціалізації виконують операції із залучення тимчасово вільних грошових коштів у депозити (депозитні операції"); операції, пов'язані із розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтури (розрахункові та касові операції") й операції з кредитного обслуговування клієнтів (кредитні операції"). Звичайно, коло операцій, що їх виконують банки, може бути значно ширшим, але саме ці операції є обов'язковими, і тому їх називають базовими операціями комерційних банків. Усі банк. опер. відображаються окремими статтями в балансі комерційного КБ. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні. Пасивні операції — це операції з мобілізації ресурсів комерційного КБ. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів. Операції з формування власних ресурсів включають: • операції з формування статутного фонду КБ; операції з формування резервного фонду КБ; • операції з формування страхових фондів КБ; • операції з формування інших фондів КБ спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку КБ і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного КБ; • операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку. Операції з формування залучених ресурсів називають пасивнішії депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово в|льних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються н& різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в даному КБ (клієнти КБ), так і юридичні і фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього КБ, а обслуговуються в іншому КБ. У банківській практиці Укр передбачена можливість вибору КБ для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рах. до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість КБ, що обслуговує власників рах-ів., використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кор. рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк). Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати: за категорією вкладника: • операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб на поточні, бюджетні, депозитні рах.; • операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб на поточні, депозитні рах.; • операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів на кор. та депозитні рах.; за строком • операції із залучення тимчасово вільних коштів на рах. до запитання (поточні, бюджетні, кор.) з метою подальшого використання для проведення поточних розрах-ів.; • операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рах. для зберігання протягом обумовленого договором періоду. Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси КБ. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного КБ мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій. Пасивні кредитні операції — це операції комерційного КБ, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ). Комерційні банки в Укр можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції— НБУ, який надає ломбардні кредити (під заставу державних ЦП) та продає кредити через кредитні аукціони. Пасивні інвестиційні операції — це операції комерційного КБ, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань. Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих ЦП. Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників КБ, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують по різних напрямках через проведення активних операцій.Активні операції— це операції з розміщення мобілізованих КБ ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності. Отже, до активних операцій банків належать: • операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти в готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності КБ; • розрахункові операції, пов'язані з платежами клієнтів; • касові операції з приймання і видавання готівки; • кредитні операції, пов'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам; • інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у ЦП (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;5.