Капітал банку та методи його оцінки

2)відсутність витрат із залучення капіталу зовні;

3)простота застосування, оскільки кошти просто переводяться

з одного бухгалтерського рахунку на інший;

4)відсутність загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів.

Недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

1)повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу

спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;

2)виникнення проблеми зменшення дивідендів;

3)повільне нарощування капіталу.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе кількома спосо¬бами:

- емісія акцій;

-емісія капітальних боргових зобов'язань (субординований борг);

-продаж активів та оренда нерухомості.

Менеджмент банку вдається до зовнішніх джерел зростання капітальної бази в разі, коли потрібно забезпечити швидке отримання великих обсягів коштів. Наприклад, в умовах гіперінфляції капітал банків швидко знецінюється і при¬бутку може навіть не вистачити на компенсацію витрат. Якщо органами бан¬ківського нагляду переглянуті норми достатності капіталу, то перед менеджме¬нтом банку постає завдання швидко й істотно наростити капітал, що можливо лише за рахунок зовнішніх джерел.

Найпопулярнішим зовнішнім джерелом є емісія звичайних та привілейова¬них акцій. Випуск та розміщення на ринку акцій банку - це найдорожчий з по¬гляду вартості спосіб нарощування капіталу. Така процедура пов'язана з висо¬кими витратами та супроводжується значним ризиком, який полягає у можли¬вості зниження прибутку на одну акцію та втрати контролю над банком з боку акціонерів. Якщо емісія акцій значна і акціонери не в змозі викупити всі нові акції, то перед банками постає загроза зміни власників шляхом концентрації контрольного пакета акцій. Водночас розширення кола акціонерів створює сприятливі умови для залучення додаткових коштів у майбутньому.

Плануючи емісію акцій, менеджмент банку має зважити на свої можливості і оцінити, чи буде забезпечено достатній рівень прибутковості для підтримки стабільного рівня дивідендів. Якщо цього досягти не вдається, то акції банку знецінюватимуться. Законодавством більшості країн передбачена державна ре-єстрація емісії цінних паперів, до яких належать і банківські акції. У реєстрації може бути відмовлено, якщо виявлено фінансові зловживання та махінації, прострочені борги перед бюджетом та кредиторами, збиткову діяльність. Цей порядок діє і в Україні. Отже, не всі банки мають доступ до такого джерела по¬повнення капіталу як емісія акцій.

Капітальні боргові зобов'язання являють собою довгострокові позичкові ко¬шти, вкладені в банк зовнішніми інвесторами. Емісія може проводитись у фор¬мі випуску в обіг довгострокових цінних паперів або боргових зобов'язань. Пе¬редбачається, що такі зобов'язання банку мають характер субординованих, тобто в разі банкрутства вони є другорядними порівняно із зобов'язаннями перед вкладниками, але мають пріоритет перед акціонерами при встановленні порядковості виплат.

Субординовані зобов'язання менш ризикові, ніж акції банку, тому мають нижчий рівень дохідності, а для банку є дешевшим джерелом поповнення капі¬талу порівняно з емісією акцій. Здебільшого капітальні зобов'язання випуска¬ються на 10 - 15 років під фіксовану ставку, або на дисконтній основі, коли до¬хід забезпечується за рахунок зростання їх курсової вартості.