ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА
Улітку 1915 р. на Алакшертському напрямку російські війська відбили наступ турецької армії й вирішили перейти в контрнаступ на Ванському напрямку. Німецькотурецькі вій¬ська активізуються в Ірані. Вони провокують повстання бахтіарських племен, щоб із їхньою допомогою завоювати нафто¬промислові райони. Восени 1915 р. їм удається зайняти Керманшах і Хамадан. Однак англійці поспішили відновити свої позиції й відкинули бахтіар і турків із цього району, їм удало¬ся за дуже короткий термін відновити нафтопровід.
Допомагати англійцям довелося російському експедицій¬ному корпусові генерала Баратова. Йому необхідно було очи¬стити Іран від турецьконімецьких військ. У жовтні 1915 р. російський корпус висадився в Ензелі. Поступово наступаю¬чи, загони російських військ займали Казвін, Хамадан, Кум, Кашан і підійшли до Ісфахана.
Англійцям удалося окупувати ПівденноЗахідну Афри¬ку, що належала Німеччині. У січні 1916р. оточені німецькі війська були змушені капітулювати.
Воєнні дії в 1916 році
На Західному фронті протягом 1915 р. не відбулося ве¬ликих змін. Усі воєнні операції виявилися не дуже успішними, маневреність погіршилася, а позиційні бої тільки затягували
війну. Антанта проголосила економічну блокаду Німеччині, Німеччина розпочала підводну, війну. Відомі факти, що в тра¬вні 1915 р. німцям удалося торпедувати англійський пароплав «Лузитанію», де загинуло більше тисячі пасажирів.
На російському фронті й зосередилася велика кількість військ ворога. Завдяки цьому Англія та Франція зайнялися прискореним розвитком воєнної промисловості. Вони не вели в той час ніяких активних дій, щоб накопичити сили для пода¬льшого ведення війни. Завдяки цьому їм вдалося створити нову зброю — танки. І на початку 1916 р. у них була значна перевага в зброї та чисельності армій — на 70—80 дивізій біль¬ше, ніж у Німеччини.
1915 р. був дуже важким роком для урядів союзників. Керівники Антанти в грудні 1915 р. вирішили скликати нара¬ду представників Генеральних штабів союзних армій, вони з'їхалися в Шантійї, біля Парижа. Було прийнято рішення: закін¬чити переможно війну можна лише за умови погодженості активних дій на головних фронтах. Але й це рішення не стало остаточним, тому що наступ 1916 р. був намічений на Східно¬му фронті 15 червня, а на Західному — тільки 1 липня.Німецьке командування довідалося про терміни наступу ворога й вирішило розпочати свій наступ на Західному фро¬нті набагато раніше. Головний удар було намічено зробити на район верденських укріплень. Німецьке командування було впевнене в тому, що французи пожертвують усім заради за¬хисту цих укріплень. Якщо фронт буде прорвано, відкриєть¬ся прямий шлях на Париж. Але наступ, запланований на 21 лютого 1916 р., не приніс успіху німецьким військам. До того ж російська армія в березні почала наступ в районі Двін¬ська й озера Нароч, що послабило війська ворога. Але на цьому воєнні дії в цьому районі не закінчилися. Вони трива¬ли ще протягом 10 місяців, перетворивши воєнну операцію у Вердені на справжню «м'ясорубку». Обидві сторони втрати¬ли не тільки величезну кількість техніки, але й зазнали вели¬ких втрат живої сили: французи — 350 тис. чоловік, німці — 600 тис. чоловік.
І всетаки наступ на Верден німецького командування не змінив планів Антанти, її керівники, як і раніше, хотіли почати 1 липня 1916 р. свій основний наступ, зосередившись на р. Соммі.
Плани не змінилися. Бої кожного дня ставали чимраз за¬пеклішими. У вересні на полі бою з'явилися англійські танки. Слід урахувати, що технічно вони були ще не зовсім доскона¬лими, їх кількість ще була невеликою, щоб реально забезпечи¬ти перемогу Антанти. І хоча частковий усжіх був забезпечений англофранцузьким військам, але загалом вони не зуміли про¬рвати фронт. До листопада соммські бої почали вщухати. Ре¬зультати соммської операції для Антанти були непоганими: Антанта захопила територію в 200 кв. км, 105 тис. німецьких полонених, 1500 кулеметів і 350 знарядь. Але обидві сторони зазнали великих втрат — загалом більше 1 млн 300 тис. чоло¬вік було вбито, поранено й узято в полон.
Російське командування суворо дотримувалося затвер¬дженого в грудні 1915 р. рішення щодо головного наступу на Західному фронті. Дата залишилася тією ж — 15 червня 1916 р. Війська повинні були рухатися в напрямку Барановичів з од¬ночасним допоміжним ударом армій ПівденноЗахідного фро¬нту під командуванням генерала Брусилова в галицькобуко¬винському напрямку. Але й тут утрутилися союзники. Через затяжні бої біля Вердена французький уряд знову звернувся до Росії по допомогу. Вони хотіли, щоб російські війська по¬чали наступ на Східному фронті.