ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА
Затяжний характер війни незмінне позначався на мораль¬ному стані російських солдатів. У ході постійних військових дій був утрачений дух патріотизму, розповіді про жорстокості німців не могли його підняти, тому що солдати вважали їх брехнею. Чимраз більше позначалася втома від війни. Солда¬ти не могли зносити постійного сидіння в окопах, відсутності елементарних людських умов. Тому часто спалахували сол¬датські заворушення, зростав протест проти кийової дисцип¬ліни, зловживань начальників, казнокрадства тилових служб, чимраз частіше солдати не виконували накази. Під час хвилі страйків у серпнівересні 1915 р. солдати столичного гарнізо¬ну висловили свою солідарність із робітниками, на деяких ко¬раблях Балтійського флоту також пройшли виступи. У 1916 р. повстали солдати на розподільному пункті в Кременчуці, у Гомелі. Трохи пізніше два сибірські полки не виконали наказ про наступ. Чимраз частіше виникали випадки братання із сол¬датами ворога. До осені 1916 р. значну частину 10мільйонної армії охопили заворушення.
Стало зрозуміло, що перемозі заважає вже не брак озбро¬єння, техніки або живої сили, а стан суспільства. Суспільство охоплювала криза. Чимраз більше загострювалися протиріч¬чя, особливо між царськомонархічним табором і двома інши¬ми — ліберальнобуржуазним І революційнодемократичним. Цар і його поплічники намагалися будьщобудь зберегти свої привілеї. Одночасно ліберальна буржуазія прагнула одержати доступ до влади. Революційні демократи на чолі з більшови¬ками намагалися скинути монархію.
Серед простого люду теж спостерігалося велике шуму¬вання. Робітники й селяни вимагали припинення війни, висту¬пали проти нещадної експлуатації, збагачення верхівки суспіль¬ства, браку продовольства, одягу, палива. Але правлячі кола аж ніяк не збиралися потурати вимогам трудящих: виступи робітників вони придушували силою. Трудящі зрозуміли, що необхідно боротися проти військової диктатури та всього іс¬нуючого ладу, тому антивоєнні виступи поступово перероста¬ли в революційний рух.
Бачачи таке положення, правлячі кола ворогуючих коа¬ліцій починають турбуватися: їх лякає агресивність народних мас, які не хочуть продовжувати війну, прагнуть скинути вла¬ду. Тому були здійснені спроби запропонувати «мир» ворогу¬ючим сторонам у надії на те, що ці пропозиції будуть відкину¬ті. У такому випадку провину за продовження війни можна було б перекласти на пЛечі супротивника.12 грудня 1916 р. кайзерівський уряд Німеччини запро¬понував країнам Антанти почати «мирні» переговори. Німе¬цький уряд розраховував на розкол у таборі Антанти й на підтримку деяких прошарків усередині кожної з країн, що належали до цього блоку. Ці прошарки сподівалися домог¬тися миру з Німеччиною без утручання армій. Мирна пропо¬зиція німецької сторони не містила абсолютно ніяких кон¬кретних УМОВ, питання про долю окупованих австронімецькими військами територій Росії, Бельгії, Франції, Сербії, Ру¬мунії замовчувалося. Це дало привід Антанті вимагати від Німеччини звільнення всіх захоплених територій, а також розділу Туреччини, «реорганізації» Європи на основі «націо¬нального принципу». Останнє фактично означало, що Антан¬та не має наміру починати мирні переговори з Німеччиною та її союзниками.
У результаті Німеччина спробувала розголосити на весь світ, що винуватцем продовження війни стає Антанта, а це автоматично змушує Німеччину оборонятися за допомогою «необмеженої підводної війни».
У лютому 1917 р. у Росії перемагає буржуазнодемокра¬тична революція. Відтепер у країні широко розгортається рух за революційний вихід з імперіалістичної війни.
З лютого 1917 р. починається необмежена підводна війна з боку Німеччини. США розривають із нею будьякі диплома¬тичні відносини, а вже 6 квітня оголошують їй війну. США, як, зрештою, й інші країни, турбуються про власну вигоду.
16 квітня Антанта починає наступ на Західному фронті. Але постійні атаки англофранцузькйх військ не дали пози¬тивних результатів. За чотири дні боїв французи й англійці втратили більше 200 тис. убитими. 5 тис. російських солда¬тів зі складу 3й російської бригади, присланої з Росії на допомогу союзникам, загинули в бою. Були підбиті або зни¬щені майже всі 132 англійські танки, що брали участь у бою.
Під час підготовки цієї воєнної операції командування Антанти наполегливо вимагало від Тимчасового уряду Росії почати наступ на Східному фронті. Однак у революційній Ро¬сії підготувати такий наступ було нелегко. Глава Тимчасового уряду Керенський вирішив допомогти союзникам, розрахову¬ючи, що в разі успіху підніметься престиж буржуазного Тим¬часового уряду, а в разі невдачі можна буде звалити провину на більшовиків.
1 липня 1917 р. почався російський наступ на Львівсько¬му напрямку, що спочатку розвивався успішно, але незабаром німецькі збройні сили, які одержали на підкріплення 11 диві¬зій, перекинутих із Західного фронту, перейшли в контрна¬ступ і відкинули російські війська далеко за вихідні позиції.