ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА
У 1871 р. Німеччина відвоювала у Франції Лотарингію й Ельзас. Франція, уступивши в Першу світову війну, прагнула повернути собі ці землі й заволодіти Саарським басейном.
. Росія переслідувала інші цілі, їй необхідно було домогти¬ся вільного виходу чорноморського флоту через Босфор і Дарданелли в Середземне море. АвстроУгорщина й Німеччи¬на заважали Росії приєднати Галичину й нижню течію Неману. Необхідно було усунути конкурентів, щоб мати можливість розширити свої володіння.
Італія дуже довго не наважувалася прийняти одну із сто¬рін: приєднатися або до Антанти, або до Потрійного союзу. Однак після проникнення на Балканський півострів загарбни¬цьких військ Італія прийняла сторону Антанти.
Сполучені Штати Америки довго вичікували, займаючи протягом трьох років нейтральну позицію, одержували вели¬чезні прибутки на постачаннях зброї та боєприпасів двом во¬юючим блокам. Дочекавшись зручного моменту, коли воюючі коаліції були виснажені, СІНА у квітні 1917 р. вступили у війну. Америка намагалася нав'язати свої умови країнам, що беруть участь у цій війні, і в такий спосіб забезпечити собі світове панування.
Сербія стала об'єктом австронімецької агресії, і тому лише вона вела справедливу війну, намагаючись звільнитися.ХІД ВОЄННИХ ДІЙ Воєнні дії в 1914 році
Незважаючи на економічні й політичні протиріччя союзів великих держав, головною причиною виникнення війни стало не це. Уряди країн дуже сильно хвилював національновизволь¬ний рух слов'ян, спрямований проти австрійського понево¬лення. І хоча ситуацію можна було залагодити мирними за¬собами, не доводячи справу до війни, однак АвстроУгорщина визнала за потрібне назавжди покінчити з можливими наслід¬ками постійних повстань. Союзник АвстроУгорщини — Ні¬меччина, упевнена у своїй військовій і економічній перевазі, визнала цей момент досить сприятливим для утвердження своєї гегемонії на території багатьох країн. Німеччина вважала себе краще підготовленою до війни порівняно з Росією, Францією й Англією, хоча німецькому кайзерові дуже хотілося, щоб Англія дотримувалася нейтралітету. Перша світова війна спа¬лахнула раптово, створивши перший в історії військовий кон¬флікт, що переріс у війну світового масштабу.
Наприкінці червня АвстроУгорщина вирішила провести військові маневри на кордоні із Сербією. Стало відомо, що на їхнє відкриття прибуде спадкоємець престолу ерцгерцог ФранцФердінанд. Тоді сербською стороною була здійснена спроба терористичного акту, спрямованого проти ерцгерцога. Націоналістична організація «Народна одбрана» вибрала для здійснення терористичного акту двох своїх членів: Гаврила Принципу, гімназиста, і робітника Неделька Чабриновича. Г. Принципу в центрі міста Сараєво вдалося застрелити ерц¬герцога та його дружину, які знаходилися в машині з відкри¬тим верхом. Цей терористичний акт, здійснений 28 червня 1914 р., власне, і поклав початок війні. Австрійська влада близько місяця намагалася визначитися у виборі відповідних заходів. І тільки 23 липня АвстроУгорщина висунула ультиматум Се¬рбії. У ньому Сербії було запропоновано протягом 48 годин припинити всю антиавстрійську пропаганду й усунути антиавстрійську діяльність на території країни. Більшість запропо¬нованих в ультиматумі пунктів були прийнятні для Сербії, однак два пункти фактично перетворювали слов'янську краї¬ну на колонію АвстроУгорщини. Остання мала намір упрова¬дити своїх слідчих на територію Сербії та ввести туди свої війська, нехай і в обмеженій кількості.
Про те, що Сербії висунуто ультиматум, у Росії довідали¬ся того ж дня. Радник італійського посольства Монтереале передав приблизний зміст цього ультиматуму. Наступного дня з Белграда прийшла телеграма; офіційно текст ультиматуму вручив у Петербурзі австроугорський посол. С. Д. Сазонов, російський міністр закордонних справ, проаналізувавши отри¬мані з Відня й Белграда відомості, не зміг стримати вигуку: «Так це ж європейська війна!» Він зв'язався з царем, розповів про виниклу ситуацію. Цар виявив своє обурення й наказав повідомляти йому про всі наступні події. У цей час відбувся сніданок у французького посла, де також знаходилися англій¬ський посол, румунський посланець і російський міністр Сазо¬нов. Останній звернувся з проханням до присутніх послів шукати вихід із ситуації, що склалася.
24липня о 3 годині дня було проведено екстрене засідан¬
ня ради міністрів. У результаті дебатів міністри дійшли виснов¬
ку, що Сербії необхідно, разом з іншими державами, звернути¬