Ранньофеодальна, станово-представницька та абсолютна монархія в країнах Західної Європи

Релігійна реформація і загальний переділ влади, що йшов за нею в імперії мали більше значення для політичної системи Бранденбурга. У другій половині XVI ст. курфюрсти істотно збільшили свої володіння за рахунок самостійних католицьких єпіскопств і навіть дрібних князів. Духовенство, як стан, втратило свою відособленість і старі права. У 1542 році в Марці було сформоване своє церковне управління за синодальним зразком: справами церкви правив світський суперінтендант і 3-4 духовних особи.

Курфюршество Бранденбург завдяки різного роду всередині імперським і навіть загальноєвропейським політичним протиріччям і підлозі вдалим війнам з сусідами приєднало до себе землі колишніх Тевтонського і Лівонського орденів, а також Померанія, землі на заходу від старої Марки і тоді ще невелике герцогство Пруссія (1635). Влада і вплив правителів Бранденбурга значно виросло. Почалося становлення абсолютної монархії в Пруссії. На початку XVII ст. курфюрсти затвердили династичну нероздільність володінь . Це стало найважливішою передумовою політичного піднесення князівств.

По-перше, затвердилася центральна адміністрація князівства, що дозволило курфюрсту здійснювати нагляд за Судовою палатою і пізніше за церквою. По-друге, став можливим швидкий розвиток військової організації. Були введені нові податки - повсюдні і загальні - контрибуція, а потім і акциз. Стала формуватися особлива організація військово-цивільного управління в центрі і на місцях.

Курфюршеству вдалося, завдяки майстерній дипломатичній грі, набути нового державно-політичного статусу. Бранденбург не міг зазнавати змін, тому герцогство Пруське було оголошене королівством. Цей факт визнали європейські країни в 1701 році. Курфюрсти отримали статус пруських королів, а Пруссія стала політичним центром реформованої держави з військово-бюрократичним абсолютизмом.

АНГЛІЯВиникнення держав в Англії. Здавна територію Британії населяли кельти. З 43 р. н.е. Британія була в складі Римської, але кельти могли зберігати самобутність. У IV ст. римські легіони покинули острів. У V ст. Британія зазнала нашестя англів і саксів. Частина кельтів була перебита, частина переселилася на північ острова, де зберегла незалежність, частина підкорилася германцям і злилася з ними. Незабаром на території Британії виникло 7 англосакських королівств. Основне населення складали керли . Родова знать (ерли) спочатку займала особливе становище, але поступово відтіснена дружинниками, на яких спирався король. За службу дружинники отримували від короля загальні землі разом з селянами. Вони несли на користь землевласників повинності і ставали особисто залежними. Ті селяни, які залишилися вільними, виконували повинності на користь держави. Поступово суспільні відносини замінені феодальними, які до XI ст. стали пануючими. У англосаксонських королівствах утворилася ранньофеодальна монархія.

Адміністративними одиницями стали графства. Поступово народні збори були замінені зборами графств, на яких була присутня світська і духовна аристократія. Збори очолювали шерифи .

У VI-IX стст. важливу роль грала рада знаті. Вона вирішувала важливі питання: прийняття нових законів, розділення землі, питання воєн і миру. Король ухвалював рішення, спираючись на рішення цієї ради. У 827 р. загроза нападу датчан примусила королівства об'єднатися. З Х ст. єдину державу стали називати Англією.

У IX ст. королем став Альфред Великий. Він домовився з датчанами про надання їм східної частини королівства. Влада Альфреда розповсюджувалася тільки на західну її частину. Час його правління відмічався зміцненням державної організації. Важливе значення мав королівський двір. З'являється королівська канцелярія. Активну участь в управлінні державою приймають кравчий, економіст, скарбник, капелан.

Король велику увагу приділяв законодавству, судочинству, армії. Альфред створив сильну державу, з якою в Х ст. злилася датська держава (східна частина), і Англія стала єдиною. У XI ст. датчани знову завойовують Англію, і деякий час правителем був датчанин Батіг Великий, що залишив після себе Закони Батога, в основі яких лежать звичаї англійської держави.

Нормандське завоювання. У 1066 році Англія зазнала захоплення нормандським герцогом Вільгельмом Завойовником. Англосаксонська знать була переважно винищена, а її землеволодіння стали військовим здобутком герцога і його баронів. Всі, хто отримав землю, ставали васалами короля. Серед них були великі барони (селянські землевласники), малі барони (рицарі), що отримали землю за військову службу, осіб, що отримали землю від баронів. Існувало правило «васал мого васала - мій васал». Це сприяло посиленню центральної влади. Барони Англії були вимушені підтримувати королівську владу, щоб тримати в покорі поневолені народи. Земельні володіння нормандської знаті не складали єдиних масивів, вони були розкидані, що перешкоджало утворенню незалежних феодальних об'єднань. Посиленню королівської влади сприяла організація земельного фонду короля, (1/7 всіх орних земель). Васали короля були зобов'язані перед ним не тільки військовою службою, але і грошовими внесками. Щоб не допустити перетворення графств в автономні князівства, король заборонив шерифам мати в своєму округу селянські землеволодіння.