Загальна характеристика хімічної зброї Основи токсикології
Водорозчиннi отрути здiбнi розповсюджуватися у водяному секторi органiзму, особливо в позаклiтиннiй рiдинi.
Важкорозчиннi сполуки (важкi метали), накопичуються у сполучнiй тканинi, паренхiматозних органах, кiстках і утворюють "депо" (свинцю та фтору - в кiстках, зубах; марганцю - у печiнцi, кiстках; ртутi - в нирках, товстому кишечнику).
Метаболічні перетворення, біотрансформація ОР та отрут в організмі.
Метаболiчнi перетворення займають особливе мiсце у детоксикацiї стороннiх токсичних речовин, оскiльки вони є основними пiдготовчими етапами для їх виведення з органiзму. Бiотрансформацiя йде по двох основних напрямах: метаболiчнi реакцiї розпаду (окислення, вiдновлення, гiдролiз), якi проходять із затратою енергiї, i реакцiї синтезу (сполучення з бiлками, амiнокислотами, глюкуроновою та сiрчаною кислотою), які проходять без витрат енергії.
Не пiдлягають перетворенням лише хiмiчно iнертнi речовини, такi як бензин, якi видiляються з органiзму в незмiненому станi.
У результатi цих реакцiй виникають нетоксичнi сполуки (водорозчиннi), якi краще нiж початкова речовина можуть виводитися з органiзму i застосовуватись в інших метаболiчних перетвореннях з наступним виведенням з органiзму. Але деякi сполуки в результатi трансформації набувають бiльш високої токсичностi, це так званий "летальний синтез".
Наприклад, метиловий спирт окислюється до більш токсичних продуктів, як формальдегiд i мурашина кислота.
Метаболiзм стороннiх отрут проходить в шлунково-кишковому трактi, легенях, нирках, але головним чином у печiнцi, в мiкросомальній фракцiї її клiтин, яка має монооксигеназну ферментну систему за змiшаною функцiєю. Головна ферментна реакцiя детоксикацiї в печiнцi - окислення ксенобiотикiв на цитохромi Р-450 в мембранах ендоплазматичної сiтки гепатоцита з наступним виведенням окисленого ксенобiотика через екскреторнi органи.
В мiкросомальнiй фракцiї печiнки мiстяться i ферменти, які вiдновлюють чужерiднi сполуки (цитохром-с-редуктаза, цитохром-в-редуктаза).Багато ферментних систем не мiкросомального походження мiстяться у розчиннiй фракцiї гомогенатiв печiнки, нирок та легенiв, каналізуючи реакцiї окислення, вiдновлення та гiдролiзу деяких токсичних речовин (альдегiдiв, кетонiв).
Особливу роль серед механiзмiв знешкодження отрут виконують реакцiї синтезу або кон'югацiї, в результатi яких утворюються нетоксичнi комплекси - кон'югати. Молекула стає бiльш полярною i легко виводиться з органiзму. В цi реакцiї вступає глюкуронова кислота, цистеїн, глiцин, сiрчана кислота, метил, ацетил.
Шляхи виведення ОР та отрут з організму. Стороннi речовини виводяться з органiзму через нирки, кишечник, легенi та шкiру. Через нирки видiляються в основному розчиненi у водi токсичнi речовини i їх метаболiти за допомогою фiльтрацiї i активного транспорту в ниркових канальцях.
Процес фiльтрацiї здiйснюється шляхом пасивної дифузiї.
Активний транспорт в ниркових канальцях здiйснюється у вiдношеннi сильних органiчних кислот та основ ендогенного походження (сечова кислота, холiн, гiстамiн та ін.), а також чужорідні сполуки, схожi з ними за структурою.
Через шлунково-кишковий тракт видiляються погано розчинні або нерозчиннi у водi ОР, якi при пероральному надходженні не всмоктуються в кров, а також речовини, що видiляються з печiнки разом з жовчю та ті, що надійшли в кишечник через його стiнку (солi важких металiв).
Через легенi видiляються з повiтрям, яке видихається, бiльшiсть летких неелектролiтiв в основному в незмiненому станi (вуглеводнi, оксид вуглецю, синільна кислота).
При цьому, чим менший коефiцiєнт розчинностi у водi, тим швидше вони виділяються.