Загальна характеристика хімічної зброї Основи токсикології

Бойовi якостi хiмiчної зброї визначають її специфiчнi особливостi:

бiохiмiчний характер уражаючої дiї на живий органiзм;

здiбнiсть вибiрково уражати живу силу без знищення матерiальних засобiв;

об'ємнiсть уражаючої дiї, здiбнiсть заражати територiю i повiтряний простiр в районi її застосування;

проникаюча дiя - здiбнiсть газiв, парiв, аерозолiв проникати з потоком повiтря в негерметичнi споруди;

тривалiсть збереження уражаючої дiї на зараженiй територiї;

рiзноманiтнiсть клiніки та динаміки розвитку отруєння, що ускладнює дiагностику уражень;

здiбнiсть проникати в органiзм рiзними шляхами;

труднощi своєчасного виявлення факту застосування ОР;

необхiднiсть застосування спецiальних засобiв захисту;

сильна морально-психологiчна дiя на особовий склад.

Хiмiчна зброя може викликати тяжкi екологічнi та генетичнi наслiдки, для ліквідації яких потрібне залучення величезних матеріальних ресурсів протягом десятків років.

Коротка історична довідка про розроблення та застосування хімічної зброї

Людина почала використовувати отрути з незапам’ятних часiв.Вже первіснi люди при полюванні та міжплемінних війнах для своїх стрiл застосовували рослиннi, тваринні та інші види отрут. В Африцi для цiєї мети брали отрути з рослин сiмейства строфантинiв.

В Америцi - паралiтичнi отрути типу кураре з рослин сiмейства логанiєвих та хондодендронiв.

В Азiї та Океанiї - отрути з дерева сiмейства тутових.

Зародки хімічної зброї з'явилися в далекi часи. У Грецiї пiд час Пелопоннеської вiйни (431 - 404 рр. до н. е.) спартанцi пiдпалювали сiрку та смолу пiд стiнами Платеї.

Вiзантiйцi володiли таємницею приготування грецького вогню. Грецький вогонь з успiхом був заснований вiзантiйцями у 626 р. проти персiв, якi оточили Константинополь. У склад сумiшi, напевно, входили нафтопродукти, сiрка, соснова смола, селiтра.

Потiм застосовувались сірчанi сполуки миш'яку (реальгар, аурипігмент) та бiологiчнi продукти (сеча, кров), якi дають при згораннi нестерпний сморід. У XVII ст. використовувалися димовi гранати.

Наукова основа для розроблення хiмiчної зброї пов'язана з розвитком органiчної хiмiї. Лiдерство у розробці хiмiчної зброї та її застосуванні належить Нiмеччинi.

Вперше у масовому масштабі хiмiчну зброю Нiмеччина застосувала 22 квітня 1915 р. проти англо-французьких військ. У цей день було отруєно 15 тис. чоловiк, з яких 5 тис. загинуло. Першими бойовими ОР були хлор, сльозоточивi ОР.

Наступними за Нiмеччиною у виробництві і застосуванні ОР були Англiя, США, Францiя. Пiд час першої свiтової вiйни промисловістю всiх воюючих країн було вироблено близько 180 тис. т ОР, з яких застосовано 125 тис. т. Загальна кiлькiсть уражених ОР людей складала близько 1 млн. 300 тис. чоловiк, у тому числi близько 100 тис. iз смертельними випадками, багато уражених залишилися iнвалiдами.