Загальна характеристика хімічної зброї Основи токсикології
Висока ефективнiсть хiмiчної зброї була зареєстрована в Iтало-Ефiопській вiйнi 1935-1936 рр., де iталiйцi провели 19 масивних хiмiчних нападiв, під час яких було використано 415 т шкірнонаривних та 263 т задушливих ОР, внаслідок чого загинуло 15 тис. чоловiк. Хiмiчну зброю застосовувала Японiя пiд час вiйни проти Китаю 1937-1943 рр.
У роки другої свiтової вiйни Нiмеччина мала у своєму розпорядженнi, разом з традицiйними рецептурами ОР, зовсiм новi високотоксичнi ОР на основi фосфоро-органiчних сполук, 8770 т табуну, 1260 т зарину.
Лише страх перед вiдповідним ударом не дозволив їй застосувати цю смертельну зброю.
Пiсля другої свiтової вiйни хiмiчна зброя застосовувалась США у Кореї (1951-1952 рр.), у В'єтнамi (1961-1971 рр.), де було витрачено бiльш як 100 тис. т хiмiчних засобiв, вiд яких постраждало бiльш як 2 млн. чоловiк, була знищена рослиннiсть на 360 тис. га земель які обробляються, близько 0,5 млн. га лiсу. Основним хiмiчним засобом був діоксин, який вiдзначається високою стабiльнiстю і пригнічує функцiю ряду систем органiзму, в тому числi i генетичний апарат.
В останнiй час за кордоном ведуться дослiдження з вивчення отрут тваринного та рослинного походження (тетродотоксин, батрахотоксин, отрути змiй, павукiв та iн.), якi за своїми токсичними властивостями перевищують табельнi ОР в десятки разiв.
Найбільшими запасами бойових ОР на даний час володіють США (понад 30 тис. т, половину з яких складають ОР нервово-паралiтичної дiї) та Росія (до 50 тис. т).
Одночасно з розробкою та виробництвом хiмiчної зброї проводилась вперта боротьба за її заборону.
Вперше питання про хiмiчну зброю обговорювалося в 1899 р. на першiй мiжнароднiй конференцiї в Гаазi з гуманiзацiї звичаїв та законiв вiйни. На нiй була прийнята Декларацiя про незастосування снарядiв з задушливими та шкiдливими газами. Пiдписання угод Гаазької конференцiї вiдбулося у 1907 р.
У 1925 р. був підписаний Женевський Протокол про хiмiчну, бактеріологічну вiйну, згідно з яким заборонялося використання задушливих отруйних газів та інших подiбних газiв i бактерiологiчних засобів. Радянський Союз ратифiкував даний Протокол у 1928 р., а США - у 1975 р.
В 1965 р. ООН прийняла резолюцiю N 2603 про заборону хiмiчної вiйни, а в січні 1993 р. ООН прийнята Конвенція про заборону розроблення, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та її знищення.
Класифікація отруйних речовин
Наявнiсть великої кiлькостi ОР, якi є представниками рiзних класiв сполук, мають рiзні фiзичнi, хiмiчнi та токсичнi властивостi, що привело до створення рiзних класифiкацiй, головними з яких є: токсикологiчна; тактична; за швидкістю дiї; поведiнкою на мiсцевостi та хiмiчна. Разом цi класифiкацiї враховують фізичні, хiмiчнi та токсичнi властивостi.
1. Токсикологiчна класифiкацiя (за токсичною дiєю) групує ОР за характером їх дiї на органiзм i симптомiв уражень. У вiдповідностi з цим ОР розподiляються на такі групи:
а) ОР нервово-паралiтичної дiї: зарин, зоман, V-гази (Vx-гази). Цi речовини викликають розлад функцiй нервової системи, м'язовi судоми та паралiчi.б) ОР шкiрнонаривної дiї: iприт, азотистий iприт, люїзит. Характерним для цих речовин є здiбнiсть уражати шкiру з утворенням пухирів та виразок, але всi вони є унiверсальними клiтинними отрутами i, у вiдповiдностi з цим, уражають також органи зору, дихання та всi внутрiшнi органи.
в) ОР загальноотруйної дiї: синільна кислота та хлорціан. Цi речовини викликають загальне отруєння органiзму внаслiдок пригнiчення тканинного дихання.
г) ОР задушливої дiї: фосген. Ця речовина уражає легенi, що призводить до порушення, або зупинки дихання внаслiдок розвитку набряку легень.