Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності

Мармароські Альпи (Рахівські гори) - гірський масив східних Карпат, розташований на території України (Закарпатська область) та північному заході Румунії (повіт Сіґетул Мармацієй).

Площа - більше 900 кв.км.

Своєю геологічною будовою (складаються, в основному, з вивітрених флішів, пісковиків крейдяного періоду, базальтів і андезитів - твердих кристалічних порід) відрізняються від усіх інших районів Українських Карпат. Зона Мармароських Альп, з геологічного погляду, є унікальним районом України, оскільки це єдине місце, де фундамент зони, який твориться кристалічним масивом, виходить на поверхню.

У рельєфі Мармаросів переважають гострі гребені та вершини, виступи скал, великі амплітуди відносних висот, тобто Мармароси є Карпатами з яскраво вираженим альпійським рельєфом: лінії хребтів характеризуються множинними скальними виходами, порізаністю та стрілчастістю - альпійськими формами рельєфу. Для мармароського пейзажу характерними є морени льодовикового походження в котлах і річкових долинах.

Мармароські Альпи - єдиний район Карпат, де наявний скальний альпійський пояс над поясом альпійських лук та полонин. Ще однією особливістю Мармаросів є порівняно невеликі (з Ґорганами та навіть з Чорногорою) площі криволісся між поясами лісів та альпійських лук.

В центрі масиву знаходяться вершини Піп Іван Мармароський (1936 м) та Феркеу, (1958 м), які виділяються крупними скальними схилами і урвищами. На Попі Івані верхня межа лісу проходить на висоті 1420 м в західній і Ї500 м.- у східній її частинах.

Особливості рослинності Мармаросів зв'язані з характером рельєфу, тобто у них характерні висотна поясність з урахуванням розташування макросхилів та наявності альпійського скального поясу.

Середньорічна кількість опадів - співмірна з чорногорською, близько 1400 мм, літо є найбільш вологою порою року.

Район Мармароських Альп в кліматичному стосунку відноситься до холодної висотної кліматичної зони (середня річна температура близько 0 град С, період вегетації - близько 90 днів, період активної вегетації не наступає взагалі).

Район Мармароських Альп з півночі обмежується р.Біла Тиса, яка коло прис.Устерики, зливаючись з Чорною Тисою, формує річку Тису, яка обмежує Мармароські Альпи з заходу. Продовженням природньої межі цього масиву на території Румунії є ліва притока Тиси -р.Вішеул. З півдня район власне Мармароських Альп обмежується правою притокою р.Вішеул - р.Русковою, а зі сходу - правою притокою р.Рускова - потоком Соколау. Долини потоків Соколау (з півдня) та Стогівця, витоку Білої Тиси (з півночі) сходяться на г.Стіг 1650 м, який і є умовним місцем сходження трьох масивів; Мармароських Альп, Чорногори та Чивчин.Хребти Циган(Тіганулюй)-Торояга-Капрі-Крецела(Занога), Байца-Печал-Петрос Будичевський-Лутяса та Рокіта-Капілаш, що на території Румунії, геологічне складені з тих самих порід, що й Мармароські Альпи, але орографічне є південними та південно-західними відрогами Чивчин.

Орографія цього гірського району характеризується значною асиметрією. Систему хребтів в загально-карпатському напрямку північний захід - південний схід відшукати тут важко, хоча північне плече групи, тобто хребет Неніски, яке починається платом Межипотоків і закінчується Стогом, яким і з'єднується з головним вододільним хребтом, простягаючись з заходу на схід, наближається до цього загального правила. Хребет Неніски включає в себе вершини (з заходу на схід) Межипотоки, Неніски Велика і Мала, Щаул, Бирсенеску, Корбул, Юрческа Мала й Велика і вершиною Стог з'єднується з Чорно горою і Чивчинами. Тим часом, інші пасма Мармароських Альп (Попа Івана і Феркеу) простягаються з півночі на південь, поперечно до головного карпатського хребта.

Таким чином, пасмо Попа Івана Мармароського починається лісистими Менчулами над Раховом, і тягнеться з півночі на південь. За Менчулом вищим 1500 м через Берлебашку 1736 м, зі своїм сусідом - Петросом 1784 м хребет досягає висоти 1936 м на вершині Попа Івана, який має одне відгалуження на захід через Зербань 1795 м, Полонинку 1626 м та Прелуку 1416 м в долину р.Вишеул (Вишова), і друге відгалуження Палітинув 1712 м і Томнатикул 1621 м, на південь в долину р.Рускової. Кульмінацію Мармароських Альп становить Феркеу 1961м, який разом з Міхайлекулом 1921 м, підноситься троном оточеним долинами річок з півдня - Русковою, на заході - Репедею, зі сходу - пот.Соколау (Соколовою). На півночі вузьким гребенем (полонина Кокутез 1482 м) масив Феркеу сполучається з хребтом Неніски біля Баула.

Кульмінаційним пасмом Українських Карпат є хребет Чорногори. Головний хребет простягається на 20 км, досягає висоти 2000 м, своїм розташуванням та протяжністю займає домінуюче положення в дузі Карпат від Татр до Роднянських Альп. В головній своїй частині становить він вододіл Тиси і Пруту, а своєю найзахіднішою, ізольованою від загалу глибоким перевалом, Петросом - вододіл Чорної і Білої Тис.