Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності
День сьомий 12.08
Вночі було чудове зоряне небо, таке можна побачити тільки у горах. Та під ранок вітер награв сірі низькі хмари, які оповили все навколо, видимість 200-300 м. Холодно, біля восьмої ранку пройшов короткочасний дощик. Та настрій групи нормальний (фото № 22), хлопці готуються до виходу, мабуть вже звикли до такої погоди. Виходимо на маршрут в 9.30. Перейшовши по короткому перешийку між підніжжям г. Чивчин та основних хребтом виходимо на вершину г. Чивчинаж (1587, 3), далі пройшовши з 2 км на південь повертаємо на схід траверсуючи г. Сулі гул (1687, 0). До г. Лостун гребінь хреба полягає ламаною лінією, та головний напрямок – на схід. Хід групи нормальний, в12.00 ми на сівлі біля г. Постун (1653,5). Сама вершина в густих хмарах, та короткочасні пориви вітру надають можливість побачити масивний купол гори. Після невеличкого підйому на г. Поступ Малий (фото № 23) та затяжного спусу в східному напрямку на Лостурський перевал (1140, фото № 24). В 13.00 ми на перевалі. Поповнюємо запаси з невеличкого струмка, далі хребет безводний. На ГЛЗ-66 приїхав патруль прикордонників з Шиденого, перевірка документів та додатковий інструктаж. Після обіду піднімаємось від перевалі в східному напрямок до вершини 1543,6. Підйом дається важко, під ногами конгломерат вологої глини та дрібного каміння. При підйомі робимо фото на згадку з краєвидом на г. Постун Малий (фото № 25). В районі г. Пуруль (1616,8) почався невеликий дощ, та скоро і став. Маршрут пролягає далі в південному напрямку до г. Каман (1723,6). Хмарно, холодно – сама ходова дорога. На схід прекрасний краєвид (фото № 26, 27) – зліва великий стіп г. Паляниця (1749,6), а з права г. Калганова (1734). Доречі г. Паляниця є найвищим плоскогір’ям України. Траверсуючи г. Калган (1723,6) робимо затяжний віраж спочатку на схід (фото № 28), а потім на північ до полонини де знаходиться стара застава (фото № 29). Спуск від кордону до застави проходить по зарослій і заболоченій ґрунтовій дорозі (фото № 30), яка спочатку продирається через криволісся альпійської сосни, а далі – високу траву (до 70 см). В 19.00 ми в хаті без вікон, подекуди і без даху та з “веселими” написами про ДМЬ в 70-х роках минулого століття.
Вагилева довідка – джерело знаходиться за 50 м від хати в південному напрямку, добре замасковане високою травою.
День восьмий 13.08
Хоч число було і невезуче, та ранок видався сонячним, потепліло, а легкий вітерець був наповнений ароматами полонинського різнотрав’я.
Дорога від старої застави сходить з полонини в північному напрямку до лісового хвойного масиву. В лісі, в багатьох місцях дорога завалена деревами, та за 0,5 години ми збігаємо по серпантину в долину р. Чорний Черемош. Дорога, яка позначена по лівому березі річки відсутня, давно заросла сірою вільхою та ялинками, так що йдемо новоутвореною дорогою, яка пролягає по самому руслу ріки. На відрізку виляху в 5 км, до т. 1280,2 де в Ч.Черемош впадає потік Прилуки наша група пройшла 8 бродів, для яких характерне кам’янисте дно, швидкість течії 0,5-1,0 м/с, а глибина 0,5-0,7 м.
Побували на давній греблі - Кляуза Болтагул (фото № 31, 32), яка служила для сплаву лісу по Ч.Черемошу.Від Кляузи через 45 км доходимо до старого прикордонного спостережного пункту (т. 1280, 2) тут Ч.Черемош різко повертає на північний захід, а ми після короткого перепочинку повертаємо н схід, в долину вже згаданого потоку Прилуки. Йдемо на пер. Шия (1420) по долині де відсутні та лісова дорога і лінія телеграфу, яка зображена на карті. Перший кілометр на перевал дуже важкий. Дорога розмита селевими потоками. Йдемо практично по руслу потоку, яке захаращене великими валунами, поваленими стовбурами дерев, терасні береги (L=2-5 м). Заболочені зарослі великими лопухами (L=1 м). Тільки дійшовши до місця злиття двох струмків з’являється щось подібне на дорогу. Хоч по коліях тече вода і в численних місцях – болото, а після годинної напруженої роботи ми на пер. Шия (фото № 33). 23 пер. Шия повертаємо на північ, піднімаючись на наступний хребет – Гори Гриніви. Спочатку при підйомі в зоні хвойного лісу дорога заболочена ще 0,5 км, а вийшовши на полонинські луки є сухою.
Сонце та легкий вітерець тільки доповнює ідилію активного відпочинку. Піднімаємось все вище на хребет. Краєвиди зачаровують.
Вийшовши на гребінь хребта повертаємо вліво, далі хребет пролягає в північно-західному напрямку.
День дев’ятий 14.08
Зранку визирнуло сонечко і в 9.30 ми виходимо на маршрут. Як і вчора йдемо в північно-західному напрямку спочатку траверсуючи справа вершину 1580,6, а потім виходимо на найвищу точку хребта – г. Михайлову (1605,2) і через дві години доходимо до вершина. Луковиця (1534,9) на якій теж зруйнований тріангулятор. Від г. Луковиці повертаємо на північ (фото № 36) по слизькій ґрунтовій дорозі, яка спочатку перейшовши по полонині ( Аз 30о) заходить у ліс, де звужується до маркірованої кам’янистої стежки (є затеси на денревах).Перевал (1200) заріс багаторічними травами (h=0,5 м) і дуже заболочений. Вліво вниз до Шиберного дорога заболочена і “перелялена” під час лісорозробок, вправо вниз до Пробійної серпантином збігає кам’яниста стежка.