Пішохідна подорож групи туристів в Українських Карпатах, проведення паспортизації пішохідного походу ІІІ категорії складності

Йдемо долиною р.Бистрець в західному напрямку. Через годину ходу доходимо до роздоріжжя, тут невелика галявина з одними футбольними воротами та кількома дерев’яними будками. Мабуть місцевий стадіон. Вправо – в долину струмка Марш. Ми повертаємо вліво, перейшовши по колоді (L=10м), яка залишилася, від зруйнованого дерев’яного мосту через р. Бистрець і починаємо підйом по добрій кам’янисто-ґрунтовій дорозі, яка залишилась позаду останні хати Бистреця пролягає в західному напрямку перетинаючи північні відроги та струмки Чорногірського хребта. Все навколо затягує хмарами, почав накрапати дощ.

Тягнеться вверх по урочищу Гаджина. Перейшовши в брід останні два повноводні струмки (ширина бродів 5-7 м, Макс., глибина до 0,5 м) повертаємо по дорозі різко вправо, на схід. А пройшовши ще з півкілометра повертаємо вліво на східний відріг г. Мари шевська Велика, тут пролягає ґрунтова дорога. При підйомі групу наздоганяє потужна літня гроза. До перевалу вже не далеко, так що накидки зверху і далі вперед. В 19.00 ми на перевалі. Дощ не вщуха. Перевалюємо через перевал і йдемо кам’янисто-ґрунтовою стежиною в північно-західному напрямку до полонини з хатиною. В кількох місцях стежка дуже заболочена і заросла травою. Обходяться ці болота справа, зверху. Дошкуляють групі і гілля ялинок, які обмежують видимість при проходженні по стежині. Пів години чалапання по болоті і ми на полонині. Та тут на нас чекає ще один “сюрприз” - будиночок на який ми розраховували вщент заповнений великою групою дітей ( 60 чол.) з Криму, які відпочивають на спортивній базі “Україна” у Ворохті. Добре, що гроза стала і ми спокійно розбиваємо наш табір в сусідньому з полониною ялиннику.

День дванадцятий 17.08

Ранок зустрів нас низькою хмарністю та прохолодним вітром зі сходу, який все переганяє і переганяє через перевал густі сірі хмари. Виходимо на маршрут в 9.00. Йдемо по вже знайомій стежині на перевал, добре що вітер трохи її підсушив. Через 20 хвилин ми на перевалі, повертаємо вправо на південь. Там де закінчується полонинка є роздоріжжя стежок: вправо – траверсний рейтинг під г. Гомул, вліво, догори – на г. Шпиці. Ми йдемо вліво, на Чорногору. Видимість до 50 м, основний орієнтир – кам’яниста стежка, яка швидко набирає висоту спочатку у хвайному лісі, а потім в зоні альпійського криволісся (альпійська сосна, сіра вільха). Через годині роботи від полонини виходимо в зону альпійських луків (полонин). Видимість 50-100 м. Стежка проходить по самому гребеню північного відрогу Чорногори. Вітер не вщухає, а з хмар по черзі виступають скелі кам’яних шпиць, як сторожові башти казкової фортеці.

Виходимо на основний гребінь Чорногірозкого хребта, повертаємо вправо, на захід. Тут збереглися старі стовчики, бувшого чинно-польського кордону, які стають в пригоді туристам при орієнтуванні в складних метсоумовах. Ще один перехід і в 13,00 ми на озрі Несамовитоу (фото № 45). Вітер потроху розігнав хмари і нам пощастило побачити це овіяне легендами озеро.Від Несамовитого піднімаємось кам’янистим серпантином на г. Турку (1933,2). Мудра стежина допомагає групі раціонально роз приділяти сили при підйомі, а далі траверсує сам верх з півдня. Півгодини роботи на підйомі і в 13.30 ми починаємо затяжний спуска на Закарпатську сторону. Спочатку йдемо по прорубаній широкій стежці (до 2 м) в зоні альпійського кривалісся (фото 46) в західному напрямку. А вийшовши на полонину Туркульську (фото 47) по гребеню відрогу в південно-західному напрямку. По полонині і далі в зоні лісу йдемо доброю ґрунтовою дорогою, яка виводить в долину р. Говерла. Дійшовши до місця впадіння в с. Говерлу струмка Бребеняскул Зупиняємось в 15.30 на обід. Помилися і покупалися і р. Говерла, а відпочивши вирушаємо вниз до с. Говерла. Через 0,5 км виходимо до старої греблі кляузи Говерла (фото 48)). Ще через 300 м КПП біосферного заповідника. Звідси в долину пролягає покращена дорога з твердим покриттям. Прийшовши мальовниче с. Говерла в 19.00 приходимо в с. Луги – фініш нашої подорожі.

У місцевих взнаємо, що зранку в 7.00 та 8.00 їдуть два ПАЗіки до Рахова.

6.3.Опис краєзнавчої роботи на маршруті краєзнавчих об’єктів

Українські Карпати – це своєрідний музей, який зберігає самі важливі “документи”, які написані природою і збережені у камені, по яких відтворюється історія їх розвитку.

Протягом мезозойської та початку кайнозойської ери на дні Карпатського моря сформувалися гірські споруди Карпат. Спершу на фоні Карпатського моря з’явилися окремі вершини, а потім гірські хребти. Рухівські (Мармароські) та Чивниські кристалічні масиви були свідками і “учасниками” цих подій. Так протягом подорожі групою юних туристів-краєзнавцівбули зібрані зразки гірських поріж – маршрута кристалічних сланців в масивах гір: Піп Іван Мармароський, Чивчин та в районі перевалу Лостунського (фото ____).