Джерела статистики, види середніх та способи їх обчислення

Розвиток бухгалтерського обліку і первинної реєстра¬ції фактів, накопичування масових даних про. суспільні явища і необхідність їх узагальнення, підвищення попиту щодо кількісного вимірювання явищ і закономірностей суспільного життя, розвиток таких фундаментальних наук, як філософія і математика, які допомогли усвідо¬мити значення статистики як засобу соціального пізнан¬ня,— ось неповний перелік умов, завдяки яким в XVII ст. стало неминучим формування статистики.. На початку цього процесу виділилось два напрями: державознавство і політична арифметика.

Державознавство часто називають описовою школою статистики, її представники основними завданнями ста¬тистики вважали систематизоване описування тих фак¬тів, які визначають велич та могутність держави. Однак через обмеженість цифрових даних переважали словесні характеристики, а математичні методи пізнання недооці¬нювались. Незважаючи на все це, безперечним досягнен¬ням державознавства слід вважати сукупність розробле¬них показників і створення спеціальної системи збору статистичних даних про масові явища.

Школа політичних арифметиків мри вивченні соціаль¬них явищ перевагу віддавала кількісним характеристи¬кам. Основоположник її В. Петті використав новий спосіб доведения. Замість словесних порівнянь, похвали і аб¬страктних аргументів він виражав свої думки мовою чисел, ваги, мір.

Політичні арифметики в цілому вірно визначили суть статистики, її завданий і значення як методу соціального пізнання, їх успіхам сприяв нерозривкий зв'язок з прак¬тичною, політичною і економічною діяльністю. Представники цієї школи (Д. Граунт, П. Зюсмильхта ін.) внесли вагомий вклад в розвиток демографії, ввели в науковий обіг таблиці і графіки. В XVIII ст. були зроблені також перші кроки на шляху до вивчення динаміки цін за допо¬могою індексів (Дюто, Карлі).

Таким чином, державознавство і політична арифме¬тика - два напрями поступового розвитку господарського обліку, у них один об'єкт дослідження - суспільство, але різні методи - описування і вимірювання.У XIX ст. зростали обсяги офіційної інформації і кіль¬кісні характеристики поступово витісняли текстові описування. Статистика набувала «кількісного відтінку». Подальший її розвиток вимагав вдосконалення методів збирання, обробки, узагальнення масових даних. Фунда¬тором теорії статистики став А. Кетле. Його праці, перед¬усім «Соціальна фізика», - це початок пошуку філософ¬ських підвалин статистики. А. Кетле вважав, що предметом статистики є «людина в суспільстві», а методологічною основою — принцип масовості, пізніше названий законом великих чисел. Саме цей принцип зумовив необхідність обчислення середніх величин як узагальнюючих характе¬ристик сукупності.

У Росії в XIX ст. формувалась статистика політико-економічного напряму. Про це свідчать роботи К.Ф. Гер¬мана, К.І. Арсеньєва, В.П. Андросова, Д.П. Журавського та ін. Проте інтенсивний розвиток математичної статистики в кінці століття потіснив політекономічний її напрям. У зв'язку з цим виділилось дві концепції щодо наукового змісту статистики:

1) статистика як метод пізнання (А.А. Чупров, А.А. Кауфман, Н.А. Каблуков, Н.К. Дружинін та ін);

2) статистика - наука, предметом дослідження якої є масові явища і процеси (Ю.Є. Янсон, А.Ф. Фортуна¬тов, В.С. Німчинов, Й.С. Пасхавер та ін.).

Кожна з концепцій відображала лише одну сторону статистики, оскільки статистика одночасно є і наукою, і методом. Експансія статистичних методів у різні галузі знань привела до тривалої дискусії щодо предмета ста¬тистики. Одні (універсалісти) вважали, що - статистика вивчає будь-які масові явища, інші (гуманітаристи) об¬межували предмет вивчення явищами суспільного життя. Дискусія завершилась визнанням статистики суспільною наукою.

2. Види середніх та способи їх обчислення

2.1. Суть і види середньої величини

Серед узагальнювальних показників, які застосовують для характеристики суспільних явищ і виявлення закономірностей їхнього розвитку, велике значення мають середні величини Це можна пояснити тим, що статистика вивчає сукупності за варіаційними ознаками, зміна яких проявляється в зміненні кількісних значень окремих одиниць цих сукупностей. На індивідуальні значення кожної одиниці спостереження діють кілька чинників, а також індивідуальні особливості Наприклад, розподіл робітників двох підприємств можна охарактеризувати за їх кваліфікацією, яка виражається розря¬дом. Для цього слід розраховувати показник середнього тарифною розряду окремо по кожному підприємству. Одержані середні величини можна порівняти і дати однозначну відповідь, на якому з підприємств рівень кваліфікації робітників вищий.