Відмінності „Я - концепції” студентів і студенток

1. здійснити теоретичний аналіз проблеми відмінностей „Я-концепції” в сучасній психології;

2. визначити відмінності „Я-концепції” сучасних студентів і студенток;

3. висвітлити необхідність вивчення відмінностей „Я-концепції” студентів і студенток;

4. на підставі емпіричного дослідження, здійснити аналіз відмінностей „Я-концепції” студентів і студенток.

Методологічною основою дослідження стали науково-психологічні положення про вивчення „Я – концепції” (В. Стефансон, С. Л. Рубінштейн, Л. І. Божович, А. Г. Спіркін, Б. Г. Ананьєв, А. Г. Ковальов, Л. С. Вигодський та ін.).

Для вирішення поставлених завдань дослідження був використаний комплекс методів, аналіз і узагальнення наукових літературних джерел, психологічні методи, спостереження, бесіда, кількісний аналіз за допомогою методик.

Розділ І. Теоретичні передумови і засади вивчення відмінностей „Я - концепції” студентів і студенток

1.1. Поняття „Я – концепція” в психологічній літературі, поняття і структура „Я – концепції”.

На сьогоднішній день в психологічній літературі висвітлено різні погляди на питання я-концепції, серед них найбільш широко вживані є наступні:

Я-концепція – динамічна система, уявлень людини про саму себе, що включає усвідомлення своїх фізичних, інтелектуальних природних властивостей; самооцінку; суб’єктивне сприйняття, що впливає на власну особистість зовнішніх факторів; поняття я-концепції виникло у 1950р. в руслі гуманістичної психології (феноменалістичної), представники якої (А. Маслоу, К. Роджерс і ін.), на відміну від біхевіористів і фрейдистів, прагнули до розгляду цілісного людського Я і його особистісного самовизначення мікросоціуму. Значний вплив на встановлення цього поняття здійснили також такі вчені як: Ч. Кулі, Дж. Мід і Е. Еріксон. Однак перші теоретичні розробки в області я-концепції належать У. Дженсон, що розділив глобальне, особистісне Я (Self) на взаємодіюче Я-усвідомлююче (І) і Я-як об’єкт (Ме). [11, 47]

Я-концепцію часто визначають як сукупність установок, спрямованих на себе, і тоді за аналогією з атетюдом виділяють в ній три структурних елемента:

- когнітивний – „образ Я” (характеризує вміст уявлень про себе);

- емоційно-цінносний, афективний (відображає відношення до себе в цілому чи до окремих сторін своєї особистості, діяльності і т. д. і проявляється в системі самооцінок);

- поведінковий (характеризує проявлення перших двох в поведінці).

Я-концепція – цілісне утворення, всі компоненти якого хоча мають відносно самостійно-логічний розвиток, тісно взаємопов’язані. Я-концепція має усвідомлювані і неусвідомлювані аспекти.Я-концепція відрізняє складне, рівневу будову, яку по різному розуміють різні автори. Наприклад, Р. Бернс уявляє я-концепцію у вигляді ієрархічної структури. Вершиною являється глобальне я-концепція, що конкретизується в сукупності установок особистості на себе. Ці установки мають різноманітні модальності: а) реальне Я (уявлення про те, яким би я хотів бути); б) дзеркальне Я (уявлення про те, яким мене бачать інші). Кожне із цих модальностей включає ряд аспектів – фізичне Я, соціальне Я, розумове Я, емоційне Я [8, 128].

В залежності від того, на якому рівні – організму, соціального індивіда чи особистості – проявляється активність людини, в я-концепції виділяють:

- фізичний Я-образ (схема тіла), що викликає потребу фізичного благополуччя організму;