РОЗМІЩЕННЯ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ
Тепер традиційна схема «виробник сировини – переробне підприємство» часто доповнюється не традиційною для цієї сфери ланкою посередників. Поширеною формою одержання сировини є також бартерні угоди з її постачальниками (за пальне і мастила, за технічні засоби тощо).
Негативні тенденції у розвитку плодоовочеконсервного виробництва спостерігаються і на сучасному етапі, незважаючи на позитивні зміни у більшості галузей харчової промисловості. Харчова промисловість України в 2000 році збільшила виробництво на 26,1 відсотка, випуск продукції склав 25,1 млрд. гривень, в структурі промислового виробництва країни галузь зайняла друге місце (після чорної металургії). Порівняно з 1995 роком харчова промисловість збільшила випуск продукції на 11,1%. Підприємства кондитерської галузі в 1999-2002 роках збільшили виробництво в 2,5 рази, олійно-жирової - в 1,7 рази. Питома вага продуктів вітчизняного виробництва на продовольчому ринку досягла 93,4%.
Зросло виробництво майже в усіх харчових галузях України. Найвищий його приріс, в 2002 році досягнуто в олійно-жировій - 60,7 %, тютюновій – 51,1%, кондитерській - 36,4 %, пивоварній - 11,3 %. На підприємствах Укрспирту виробництво зросло на 18,8 %, Укрхлібпрому - на 0,5 %, Укрсолі - на 10,6 %, Укрконсервмолока - на 17,6 %, Укрефірпарфумерпрому - в 2 рази.
Однак, підприємства Укрпродспілки в 2002 році зменшили виробництво олії, плодоовочевих консервів, хлібобулочних і макаронних виробів, майонезу, оцту, харчових концентратів.
Останнім часом до числа найважливіших факторів розміщення харчової промисловості входить екологічний фактор. Загальне забруднення довкілля, яке посилюється, змушує виробника приділяти підвищену увагу як якості сировини, так і санітарно-екологічним умовам виробництва харчових продуктів.
Для плодоовочеконсервної промисловості екологічний стан сировини є визначальним, тому що від нього залежить якість консервів.
4. СУЧАСНА ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИПлодоовочеконсервна промисловість – це складова частина відповідного комплексу АПК, що переробляє різноманітну продукцію овочівництва та плодівництва. Сировинний фактор у розміщенні підприємств цієї галузі відіграє основну роль. Через це найбільша концентрація плодоовочеконсервного виробництва спостерігається на півдні України. Саме тут, на території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та Автономної Республіки Крим сформувався спеціалізований район плодоовочеконсервного виробництва. Головні центри – Одеса, Херсон, Сімферополь, Ізмаїл, Мелітополь, Бердянськ. Розміщене це виробництво і в районах Поділля, а також в Черкасах, Житомирській, Полтавській та Донецькій областях.
Овочі і фрукти вирощують в усіх областях України. У структурі посівних площ, які зайняті під овочевими культурами, переважають помідори, огірки, капуста. На частку огірків і капусти припадає понад 40 %, на помідори та інші овочі - близько 36 % всіх культур. Спостерігаються значні відмінності у рівнях врожайності і валових зборах овочевих культур як у розрізі областей так і окремих господарствах. Так найвищі валові збори овочів за останнє п'ятиріччя спостерігаються в Донецькій, Київській, Одеській, Дніпропетровській областях, де середньорічний обсяг склав 350-500 тис.т. Найменше овочів збирають в Чернівецькій, Тернопільській, Рівненській, Івано-Франківській, Закарпатській, Волинській областях - 120-200 тис.т в середньому за рік. Решта областей України має середній рівень виробництва овочів - від 200 до 500 тис. т за рік.
За своїми природноекономічними умовами Україна має можливість забезпечив свіжими плодами й овочами все населення та завантажити переробні заводи необхідною сировиною, заготовити певну кількість товарної продукції для експорту у свіжому і переробленому вигляді. Серед областей спостерігається нерівномірність у вирощуванні плодоовочевих культур. Найкраще забезпечують населення овочевою продукцією власного виробництва господарства Херсонської, Кіровоградської, Полтавської, Черкаської областей, де на одного жителя припадає відповідно 308, 262 180 і 151 кг овочів (див. рис. 4.1).
Рис. 4.1. Валовий збір овочевих культур
Садівництво також є традиційною галуззю сільського господарства України. Під плодово-ягідними насадженнями зайнято 851 тис.га., у тому числі площа садів у плодоносному віці складає 680 тис. га (див рис. 4.2).
Проте в останні роки площі під садами і ягідниками помітно скорочуються, зменшуються відповідно і валові збори фруктів. Якщо в 1981-І985 pp. середньорічний збір плодів і ягід становив 3,2 млн.т, то за 1986-1990 pp. він зменшився на 21,9 % і склав 2,6 млн.т.