РОЗМІЩЕННЯ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

­з’ясувати територіальну організацію галузі;

­визначити місце продукції галузі на внутрішньому та зовнішньому ринках;

­охарактеризувати санітарні та гігієнічні вимоги до якості плодоовочевоконсервної продукції;

­визначити перспективи розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості.

Курсова робота складається із вступу, семи розділів, висновків і списку використаної літератури.

1. ЗНАЧЕННЯ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ГОСПОДАРСЬКОМУ КОМПЛЕКСІ УКРАЇНИ

В наш час харчування людини є досить проблематичним, оскільки останніми роками спостерігається різке зниження калорійності продуктів споживання, зменшення в них протеїнів, жирів, вітамінів, вуглеводів. Життя вимагає вирішення цієї проблеми, насамперед її рушійного механізму – економічних аспектів. У цьому зв'язку плодоовочеконсервна промисловість є, по суті, найвирішальнішою ланкою, яка потребує постійної і неослабної уваги. Адже сама продукція цього підкомплексу дає змогу забезпечувати високовітамінізованим, оздоровлюючим харчуванням, її одержують безпосередньо із самої природи, і при правильній обробці та переробці вона тривалий час не лише зберігає, але й поліпшує свої поживні якості. Біологічні особливості овочів, фруктів певні відмінності їх від інших культур у вирощуванні і переробці зумовлюють відособлення у самостійний підкомплекс.

В Україні плодоовочеконсервна промисловості є галуззю спеціалізації і в багатьох областях має профілююче значення. За обсягом валової продукції у структурі харчової індустрії вона посідає десяте місце, а за чисельністю промислово-виробничого персоналу - четверте.

Значення консервування овочів та фруктів полягає в тому, що воно забезпечує їх тривале зберігання, високі смакові та харчові властивості, компенсує дефіцит плодоовочевих продуктів у зимово-осінній період. Плодоовочеві продукти є важливим джерелом вуглеводів, органічних кислот, мінеральних солей і вітамінів, але їх споживання у свіжому вигляді обмежується через сезонність і територіальні відмінності природних умов. Тому консервування овочів та фруктів дозволяє дещо зменшити вплив цих відмін і забезпечує їх споживання в різних районах.Вирішальним фактором розвитку і розміщення плодоовочеконсервної промисловості є сировинний. Це пояснюється передусім тим, що овочі та фрукти зберігаються не довго, містять у собі багато і є малотранспортабельними. Плодоовочеконсервне виробництво розвинуте на сході України, зокрема в Запорізькій, полтавській, Донецькій областях. Особливо виділяється Мелітопольське аграрно-виробниче об'єднання, частка якого у загальнорайонних потужностях галузі складає 57%.

Економічне середовище нині в Україні характеризується значною нестабільністю. Зростає рівень невизначеності та ризику, що ускладнює діяльність підприємств як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках. Ці труднощі зумовили появу негативних тенденцій та змін у плодоовочеконсервній галузі. Галузь, яка відіграє важливу роль як в економіці АПК, так і всієї країни, знаходиться в скрутному становищі, хоча і останнім часом і спостерігаються деякі прояви відносного поліпшення справ та пожвавлення виробничої діяльності на ряді підприємств, зокрема плодоовочеконсервного виробництва Херсонської області. Особливе місце в галузі завжди займало виробництво плодоовочевих консервів для дитячого харчування. Ця продукція має велике соціальне значення, оскільки раціональне харчування є важливим чинником збереження здоров'я дітей та їх гармонійного розвитку.

Виходячи з усього вище сказаного, можна сказати, що плодоовочеконсервна промисловість потрібно розглядати на державному рівні. Тому що, якщо дорослі громадяни деколи можуть і обійтися без вітамінів, то дітям, хоч у такому вигляді, вітаміни потрібні завжди для їх подальшого розвитку в здорових, сильних та розумних людей у майбутньому з повноцінним організмом та здібностями.

2. ОСНОВНІ ПЕРЕДУМОВИ РОЗВИТКУ ТА РОЗМІЩЕННЯ ГАЛУЗІ: ПРИРОДНІ, ЕКОНОМІЧНІ ТА СОЦІАЛЬНІ

З огляду на сприятливі природнокліматичні умови для розвитку овочівництва і садівництва, сезонний характер надходження продукції цих галузей та на об'єктивну необхідність продовження періоду її споживання протягом року, в Україні було створено розгалужену мережу плодоовочепереробних підприємств, які в «доринковий» період виробляли понад 30% загальносоюзного обсягу плодоовочевих консервів - у цілому високоякісної та порівняно дешевої продукції, що задовольняла внутрішні потреби республіки і вивозилася за її межі. Інтенсивно розвиватися плодоовочеконсервна галузь України почала з 70-х років, найвищих обсягів виробництва тут досягнуто в 1986-1989 pp. (3,9 млрд. уб. на рік). Сприятливими для цього факторами були: