РОЗМІЩЕННЯ ПЛОДООВОЧЕКОНСЕРВНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В УКРАЇНІ

Оскільки основою розвитку консервного виробництва є виробництво сільськогосподарської продукції, то стабільна сировинна база стала визначальною умовою розвитку харчової промисловості. З цією метою необхідне удосконалення організації насінництва та селекції сільськогосподарських культур, застосування інтенсивних технологій у рослинництві та тваринництві. Безпосередня залежність між кількістю отриманої сировини та виготовленою продукцією визначає потужність переробної галузі, вимагає технічної досконалості консервних заводів, їх здатності здійснив техніко-технологічне переоснащення, впровадження нових методів прогресивної переробки плодоовочевої та тваринницької продукції. Нерівномірність у валовому кількісному співвідношенні сировини та виготовлених консервів призводить до взаємного скорочення виробництва і залежить від неоднакового виходу готової продукції, зумовленим якістю заготовленої для переробки сільськогосподарської продукції.

Запобіганню втратам, збереженню основних якостей сировини, можливості найвищого виходу продукції, додержанню термінів зберігання сприяє організація переробки в стислі строки. Технологічні особливості переробки вимагають тризмінної роботи. Тому максимальне наближення сировинних зон до переробних підприємств забезпечує зменшення втрат при доставці та зберіганні сировинної продукції, ще сприяє збільшенню виходу консервованої продукції.

Удосконалення розміщення сировинного постачання скорочує трудові та матеріальні витрати, підвищує темпи зростання продуктивності праці, сприяє швидшому обігу вкладеного капіталу, регулює обсяги вирощеного урожаю для промислової переробки та реалізації населенню різних регіонів у свіжому вигляді.

У цілому для забезпечення позитивних тенденцій у подальшому економічному розвитку й підвищення результативності галузі необхідно вжити ряд заходів. Проте вони матимуть позитивні наслідки за умови макроекономічних зрушень на державному рівні, спрямованих на сприяння розвитку виробництва стабільність економічної й соціальної політики, сприятливий податковий режим, наявність розвиненої інфраструктури За таких умов плодоовочеконсервні підприємства, продукція яких залишається експортноперспективною, мали б можливості для істотного поповнення державного бюджету й залучення валютних коштів

Отже, на думку багатьох провідних фахівців плодоовочеконсервним підприємствам вкрай необхідні:

­фінансово-кредитна підтримка за рахунок розширення видів кредитування, зокрема на міжсезонні витрати;

­протекціонізм експорту й недопущення масових інтервенцій аналогічної продукції з інших країн та скорочення обсягів вітчизняного виробництва;

­відновлення традиційних та освоєння нових зовнішніх ринків збуту, в тому числі через створення за кордоном у країнах-імпортерах постійно діючих представництв у галузі;

­зважена правова, інвестиційна й структурна політика.

На найближчу перспективу не доцільно нарощувати обсяги виробництва зокрема плодоовочевих консервів до параметрів досягнутих при науково обґрунтованих нормах споживання Існуючі виробничі потужності не будуть задіяні найближчим часом Крім того ступінь спрацювання активної частини основних фондів галузі свідчить про недоцільність їх відмовлення до існуючих параметрів особливо на старих великих плодоовочеконсервних підприємствах розміщених у великих містах і віддалених від сировинної бази.Перспективи розвитку підприємств з ринковою орієнтацією які наближені до потенційних сировинних зон пов'язані передусім з необхідністю оновлення їх матеріально технічної бази, розширенням асортименту продукції Більше уваги слід приділяти естетичній упаковці консервної продукції Хоча це лише формальна якість товару проте попит на сьогодні зумовлений саме вимогами до зовнішнього оформлення упаковки, маркірування та зручності відкривання

Одним з шляхів вирішення проблеми сировинного забезпечення консервних заводів та їх технічного переоснащення є створення агропромислових і агропромислово-фінансових формувань (асоціацій, систем, корпорацій та ін.) у складі виробників сировини, переробних підприємств, фінансово-кредитних, заготівельно-збутових, науково-виробничих, консалтингових структур тощо.

Підвищення ефективності вирощування плодоовочевої сировини можна досягти за рахунок кооперування сільськогосподарських товаровиробників (як робиться в багатьох країнах світу), які не тільки забезпечують внутрішні потреби, але й досить успішно функціонують на світовому продовольчому ринку.