Іван Франко і Львів.

Знаменною подією у ці роки був візит у дім письменника митрополита Андрея Шептицького. Перед закінченням зустрічі митрополит виявив бажання познайомитись з дітьми. Через багато років Ганна Франко брала участь у концерті у палаці митрополита. У 1917 році у Києві митрополит А. Шептицький провів панахиду в пам’ять про І. Франка.

Спогади синів Тараса і Петра та доньки Ганни описують нам побут та звичаї родини. Разом з Іваном Трушем діти здійснювали прогулянки на Вульку, Зубру, Високий Замок, Кривчиці, Чортові Скелі, «полювали на гриби». Батько полюбляв одягатись у сірий одяг, завжди носив вишиту сорочку, і тільки «на прийняття бачили ми його у фраку». «Їв наш тато дуже просто. Любив випити чарку вина «Злата Ріца», ніколи не палив. Радник Бандрівський був куратором батька та нашої мами, здійснював юридичну опіку над дітьми, а роки, коли батько був тяжко хворий, відвідував нас щоденно».

Кожного разу, коли Франко переїжджав на нове помешкання, візники, за львівським звичаєм, простягаючи руку «на пиво», примовляли до Франка: «Дай, Боже, щастя на помешканні, а звідси щоб ми перевезли Вас у вашу власну хату».

Вул. Стежкова (частина сучасної вул. Саксаганського) – кінець 80-х – початок 90-х років. Недалеко від Університетської споруди, на початку сучасної вулиці Саксаганського, колись була вул. Стежкова, посеред якої біг струмок, що починався у парку Залізна Вода. Саме у тому помешканні наприкінці 80-х – на початку 90-х років XIX ст. Франко написав збірку «В поті чола», поему «Смерть Каїна», повість «Лель і Полель», а для своїх дітей – «Лиса Микиту».

Франко працює журналістом у польському щоденнику «Kurier Lwowski». Щодень йшов на службу йшов вулицею Стежковою, уздовж Полтви. На початку Академічної був міст зі скульптурою Св. Яна з Дуклі.

Поруч, на Академічній, була каварня Шнайдера. І. Франко при чорній каві сперечався з кумом Яном Каспровічем та Болєславом Вислоухом – редактором «Kurierа». Василь Щурат, який разом з Яном Каспровічем полювали на книжковий антикваріат, часто згадували про період життя І. Франка – журналіста польського журналу.

Василь Щурат побував разом з І. Франком у Відні. Часто удвох бували у львівській каварні «Центральна». При Василеві І. Франко задля грошей, слідами голосного кримінального процесу у Львові (1892) написав повість «Для домашнього вогнища».Вул. Зиблікєвіча, 10 (тепер вул. І. Франка, 32) – листопад 1887 р., у цьому помешканні народилися діти поета – сини Тарас, Петро та донька Ганна. Тут Іван Франко редагував журнал «Народ», приймав друзів – Лесю Українку, Михайла Коцюбинського. Денис Лукіянович розповідає, як кінний трамвай підвіз його у листопаді 1887 року до вул. Зиблікєвіча, де він зустрівся з І. Франком. Потім вони, тримаючись за поручні вздовж русла Полтви, рушили на Академічну. У цьому домі пройшли наймиліші роки зростання Франкових дітей. Будинок, в якому мешкала родина Франків, належав професору Львівської політехніки Тулле, знаного експериментатора із залізобетонними будівлями. Сусідами Франка була родина художника Казімєжа Сіхульского, який обожнював Карпати та гуцульське життя. Діти Франка часто залишалися самі, лише з молоденькою служницею. Для того, щоби вони не заподіяли шкоди, батьки давали їм невеликі дошки, цвяхи, молотки. Богдан Барвінський згадує, що з ранку до вечора у хаті було чути гуркіт, що надзвичайно не подобалось сусідам.

Софія Олеськів товаришувала з дітьми Франка. Ходила на прогулянки під Цитадель, возилася на санях в Єзуїтському городі. Таємно заздрила їм, адже у них було багато домашніх тварин: черепаха, дві морські свинки, бузько з поламаним крилом, скакали жаби. У родині Франків дітям показували вистави, купували багато книжок, передплачували часопис «Дзвінок». Маленька Ганнуся Франко таємно від своєї мами, одягнена у народний український стрій, ходила до Першого Причастя у жіночий Василіанський монастир на вул. Зиблікєвіча. (Ольга Франко була православною.)

Вул. Голубова, 9 (тепер вул. Л. Глібова) – у 1886 р. І. Франко разом з Ольгою Федорівною Хорунжинською винаймає помешкання. Треба було платити щомісяця 30 корон, у той час як заробіток І. Франка в 1887-88 рр. у газеті «Kurier Lwowski» становив 75 корон. Це була перша квартира, у якій оселилося молоде подружжя Франків. Дружина І. Франка Ольга Хорунжинська була родом з Києва, Франко познайомився з нею у 1885 році. Вважається, що їхньому знайомству допоміг знаний літератор Олександр Кониський. У травні 1886 року у церкві Колегії Павла Галагана відбулося вінчання... Антоніна Трегубова, рідна сестра дружини І. Франка, у 1930 році згадувала про складне життя непристосованої Ольги у Львові. Відсутність служниці, маленькі статки спричинилися до серйозної психічної хвороби. Однак, не зважаючи на неї, Ольга викохала Франкові трьох дітей – добрих помічників та друзів.