Іван Франко і Львів.
Традиція вирішувати справи за кавою була використана Франком під час подорожі до Відня. Саме тут у гомінкій цукерні він зустрівся з засновником сіонізму – Теодором Герцелем. Можливо, у розмові зродилася ідея Франкового «Моїсея».
Донька близького товариша Івана Франка Софія Олеськів згадувала: «Франко був справжнім генієм, творив або в присутності веселих дітей або в гаморі каварні».
Подорож львівськими каварнями, в яких бував Франко – це вагома частка львівського життя поета. Ставлення І. Франка до спілкування у веселому товаристві львівських каварень неоднозначне. Більшість знайомих стверджує, що він не любив веселого товариства, не пив, не курив і не любив подібного оточення. Але, водночас, знаходимо факти, які ставлять під сумнів ці твердження. Отже, львівські каварні у житті Франка.
С. Єфремов розповідає, що після зустрічі з І. Франком, він та І. Труш рушили до каварні «Метрополь». Іван Якович почав утаємничувати приїжджого українця у львівське життя. Упродовж двох місяців друзі зустрічались тут щоденно на 1-2 години. Відпочивали від щоденної праці за горнятком «гербати», «мелянжу», «чоколяди», читали газети, дебатували на різні теми. Для наддніпрянця такий спосіб відпочинку спочатку здавався незвичним. Але згодом він збагнув і переваги, адже окрім відпочинку тут відбувались побачення, писалися статті. Саме тут І. Франко розкривався з иншого боку. Був справжнім енциклопедистом, що кохався, окрім всього, у розповідях про природу у горах. Не любив панувати у розмові, зате любив слухати. Відрізнявся своїм костюмом: вишивана сорочка, старенький гарнітур. Удома у Франка не затишно, тому часто запрошує своїх друзів, знайомих до каварень. Серед фраків і жабо, Франко у своїй вишитій сорочці відпочиває, спілкується, роздумує...
Богдан Лепкий зустрічався з доктором Франком у каварні «Центральна». І тут Франко скритикував творчість молодого колеги...
Петро Карманський пише, що бачив Івана Яковича у каварні Шнайдера на Академічній вулиці. Франко бував у каварні «Монополь». Иноді його обсаджували студенти, і тоді він починав розповідати.
Іван Труш почув від Франка страшну історію про смерть геніального інженера-геолога Стефана Щепановського, який був знищений економічно своїми заздрісниками. (Його надгробок є у центральній частині Личаківського кладовища).
Пл. Галицька, 7 (будинок не зберігся) – початок 1876 року. Галицька площа. Бойківська кам’яниця – перше помешкання Івана Франка. Тут, на першому поверсі будинку студент І. Франко мешкав зі студентами Михайлом Павликом та Ярославом Рошкевичем. З цього будинку І. Франко мандрував за місто вудити рибу та ловити раки. У 1880 році до приїзду Франца Йосифа бойківська кам’яниця була знесена. У підвалах будинку синьовидські бойки зберігали яблука та груші. Саме тут І. Франко написав драму «Три князі на один престол». У 1911 році за проєктом чеського архітектора Боубліка на цьому місці було споруджено модерновий будинок.
Вул. Каменярів, 4 (Вул. Кляйнівська). Тут у помешканні М. Павлика Франко займав фронтову кімнату з кухнею. Напроти будували дім, і, можливо, тому з’явилося оповідання «Муляр», згодом поезія «Каменярі». Василь Пачовський писав: «Освячені «Каменярами», ми, учні, фотографувались в одязі каменярів». Згодом, коли Пачовський став уже студентом і приїхав до Львова за книжками, Франко не тільки подарував кілька, але і почастував. Поселився тут Іван Франко після виходу з Кармелітської тюрми, втративши наречену Ольгу Рошкевич, яку батько примусив вийти заміж за иншого. Звідси Іван Франко пішов на недовгу військову службу. У той час, коли І. Франко мешкав на вул. Кляйнівській, студенти позичали у нього різноманітну літературу, адже у нього вже тоді була потужна бібліотека. Розповідали, що Франко голодував, але в книжках не відмовляв собі ніколи. Студент Іван Куровець пам’ятає, як І. Франко та М. Павлик давали читати йому «цікаві» брошури –починалися і закінчувалися вони різними пристойними галицькими публікаціями, а між ними були заборонені женевські видання. До Франка учащав і Ілля Кокурудз, майбутній директор української гімназії у Львові.Квартира на вул. Кляйнівській належала Карлу Бандрівському (1855-1931) Сам К. Бандрівський довгий час працював податковим інспектором. У 1886 р. одружився та разом зі своєю дружиною Осипою виїхав на роботу до Польщі. Як товариш Франка брав участь в організації похорону поета. Сказав колись про Франка: «Мав приятелів, друзів, але часто самотній і хворий йшов крізь життя, а творив цілу епоху...».
Після виходу з в’язниці молодий І. Франко починає листування з молодими письменницями Клементиною Попович та Юлією Шнайдер. Уляна Кравченко (Ю. Шнайдер) отримала перший лист від І. Франка восени 1883 року. З того часу листування та приязна дружба з Франком перервались аж його смертю у 1916 році. Лише половину цих листів вдалося зберегти. У. Кравченко згадує: «Одного разу я надіслала вірш «Я Ваша», на що у відповідь отримала... «усе дрянь і не варта Вашого пера». У. Кравченко часто відвідувала Франка у Львові і після одруження поета. Побувала і в останньому найманому помешканні поета – на вул. Потоцького. «Мирон» – під таким псевдо знала вона його в роки молодости – сидів у своєму кабінеті і в’язав риболовну сіть.