Я воскрес щоб із вами жити

Ведуча: Так непомітно, так блискавично промайнуло дитинство, і ось уже Василь - студент Київського університету. А з серця просяться на папір, до людей щирі й привітні вірші. І увіковічнюються в них до щему рідні люди - родичі, односельці, краяни. Вони ж бо і є Народ.

Ведучий: У Симоненкових рідних Біївцях жила маленька, худенька, майже непомітна бабуся. Звали її Онисею. Жила сама-самотою. Трьох синів, як орлів, викохала вона - і всі троє полягли на фронті. І ось їй присвячує поет щирі скорботні рядки.

Учениця читає вірш "Баба Онися"

/У баби Онисі було три сини,

У баби Онисі синів нема.../

Звучить пісня "Рідна мати моя"

/Сл . А . Малишка , муз. П. Майбороди/

На сцену виходить Мати і назустріч Син. Він обіймає її, а потім читає вірш, присвячений матері:

/В хаті сонячний промінь косо

На долівку ляга з вікна.../Мати: Спасибі тобі, соколику мій. Тільки ж бачу, ой як непросто прийдеться тобі на світі з такою душею.

Юнак пригортає матір до себе.

Обоє повільно виходять.

Ведуча: Як би там не було, а юність бере своє, весняними вітрами мрій, неспокою, натхнення шугає в скронях, ніжним квітом любові спалахує серце. І те п’янке, незбагненне солодке почуття переливається в чарівну поезію.

Звучить мелодія скрипки. Під її супровід учень читає поезію "Вона прийшла”.

/Вона прийшла непрохана й неждана,

І я її зустріти не зумів.../

Виходять Юнак і Дівчина..

Юнак: Ображайся на мене, як хочеш.

Зневажай, ненавидь мене –

Все одно я люблю твої очі

І волосся твоє сумне.

Хай досада чи гнів жевріє,

Хай до сліз я тебе озлю –

Ти для мене не тільки мрія,