Я воскрес щоб із вами жити

(Літературно-музична композиція за творчістю В.Симоненка)

Шкільний зал прибраний під українську світлицю - квітами, рушниками, вишивками. На стіні - портрет В. Симоненка, під ним - дати життя письменника: "1935-1963", a нижче - його слова:

Можна все на світі вибирати сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину

Учитель: В своїй хаті своя й правда,

І сила, і воля...

Нe дуріте самі себе,

Учітесь, читайте,

І чужому научайтесь,

Й свого не цурайтесь.

Бо хто матір забуває,

Того Бог карає,

Того діти цураються,

В хату не пускають.

З такими словами перестороги звертався до українців великий Кобзар - Тарас Шевченко. Бо хто забуває свою рідну мову, свою культуру, той перевертень, адже мова, народна творчість, мистецтво - найдорожчий скарб кожного народу, який треба оберігати, леліяти, примножувати. І як болісно чути сьогодні, що такі гіркі слова докору про те, що ми зневажаємо самі себе, звучать нам, українцям, як гірко, що ми сьогодні змушені захищати від перевертнів нашу рідну мову, як гірко, що тільки в 90-x роках ми повернули Україні імена її найкращих синів, несправедливо забутих або напівзабутих, а то й зовсім категорично заборонених.

Але водночас теплотою і радістю наповнюється серце, коли звучить поезія Василя Стуса, Миколи Вороного, Богдана Лепкого, Олександра Олеся. Щодня нас чекає радість зустрічі з новими іменами.

Звучить лірична українська мелодія.

Через якийсь час музика поволі стихає.

Ведуча: Не шукаю до тебе

Ні стежки, ні броду –

Ти у грудях моїх,

У чолі І в руках.