Я воскрес щоб із вами жити

Ти дивилася жалібно в світ.

А хіба ж то хата синіми вікнами “дивилася жалібно в світ”? Тож юний Василько своїми допитливими очима заглядав у тривожне людське життя.

Ведуча: Людині дана доля... Але погодьтеся, коли в маленької дитини немає батька - це біда. Василь ріс без батька. Він страждав. Про свій біль міг розказати не кожному, можливо, тому й вилив цю рану життя в маленькій новелці:

У Василя немає тата,

Не питайте тільки, чому.

Учениця читає новелу В. Симоненка

Кривда /"У Івася немає тата..."/

Ведучий: Плинули дні, Василько ріс, мужнів, як молодий дубок. Любив свого дідуся, бо він замінив батька, став найпер­шим І наймудрішим порадником у житті.

Учень: У мене була лише мати,

Та був іще сивий дід, -

Нікому не мовив "тату"

І вірив, що так і слід...

Я вірив, що краще всього

Пісні, які знав дідусь,

Вмощусь на коліна до нього

І в очі йому дивлюсь.

А він вимовляє, виспівує

Гарячі прості слова -

І все

В очах моїх ожива.

І плачу, було, й сміюся,

Як слухаю ті пісні...

Спасибі ж тобі, дідусю,

За те, що ти дав мені...