Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції

Зміни лучного флороценотичного комплексу.

Природні кормові угіддя та антропогенне порушені території лісостепових районів за останнє десятиріччя зазнали істотних змін, як і всі інші природні комплекси та ландшафти.

Розрізняють зміни трьох типів. Природні — це такі, що виникають під впливом дії природних факторів, найтиповішими серед них є сингенетичні. Елементами їх сучасного виявлення є заростання водойм, зсувів, техногенне порушених територій. Схематично їх можна відтворити наступною схемою: вільне місцерозташування занесення місцерозташування плодами і насінням, занесеним з оточуючих територій поява випадкових видів і створення розріджених агломерацій, які не впливають одна на одну ні надземними, ні підземними органами формування зімкнутих взаємовпливами агломерацій чи синузій різного видового або ж одновидового складу формування полідомінантного трав'янистого угруповання з властивим йому місцезростанням. У такий спосіб рослинні угруповання утворюються протягом 8–12 років, вони мають важливе господарське або природниче значення (ґрунто- і водозахисне).Природно-антропогенні зміни виникають під впливом діяльності людини та природних факторів. У лісостеповій зоні частіше за все вони виявлені палами, коли людина випалює крупнотравний минулорічний трав'яний сухостій і сухостій напівчагарників та хмиз і чагарники на сінокосах і пасовищах з метою кращого відновлення травостою та очистки угідь не тільки від рослинних відмерлих решток, але й осередків збудників захворювань та шкідників. Одночасно після палу на поверхні ґрунту залишається чимало попелу, який містить цінні зольні елементи, необхідні для живлення рослин. Таким чином, одночасно з палом відбувається й "підживлення" горілих лук, через що створюються умови для кращого відновлення і відростання травостою видів найбільш стійких до палів. Разом з тим пали мають і негативний вплив на розвиток фітоценозів, оскільки збережувані плоди і насіння вигорають, чим збіднюється насіннєве поновлення угідь, а систематичне їх проведення призводить до збіднення флористичного складу, появи монодомінантних угруповань та зниження продуктивності, а часто і зниження кормової якості угідь. Постпірогенні балкові угруповання звичайно заселяють монодомінантні угруповання бородача звичайного, пирію повзучого, стоколоса безостого, куничника наземного та інших рослин. Для оздоровлення постпірогенних угідь необхідно було б здійснювати підсів бобових трав, зокрема люцерни серповидної, конюшини лучної, к. гібридної (по днищах балок — лядвенцю рогатого). Іншою важливою умовою є чергування палових і непалових періодів: пали, якщо до них вдаватися, краще проводити один раз на 4-5 років, коли роль бобових у фітоценозах послаблюється.

Антропогенні зміни — це зміни, які протікають під впливом господарської діяльності людини. Серед них виділяються формуючі й дегратогенні зміни флороценокомплексів (рис. 1.).

Формуючі зміни виникають у новостворюваних або ж у відновлюваних фітоценозах. До них відносяться новостворювані фітоценози на розораних землях, зокрема сіяні тимофіївкові, грястицеві, кострицево-бобові монодомінантні і бідомінантні або полідомінантні кострицево-тонконогово-люцернові, кострицево-тимофіївково-конюшинові та інші угруповання. Досвід показує, що для створення стійких і якісних угруповань для відновлення первинного багатства, якості і продуктивності природних кормових угідь найбільш оптимальними є полідомінантні злаково-бобові (три-п'ятичленні сумішки), наприклад, костриці лучної + тонконога вузьколистого + стоколоса безостого + люцерни серповидної + конюшини лучної. Внаслідок їх ценотичного поєднання формуються стійкі довготривалі угруповання, які є оптимальними еталонними угрупованнями і для залуження перелогів.

Дегратогенні зміни особливо широко виявлені в умовах Лісостепу України. У їх складі виділяємо: меліоративні гідрогенні, ексараційні, фенісекціальні, пасквальні, рекреаційні, техногенні різного походження. В силу антропогенного тиску на природні екосистеми ми виділяємо зміни, пов'язані зі зміною субстрату як лімітуючого фактора наступних змін флористичного складу та рослинних угруповань.

Поширеними в зоні Лісостепу є пасквальні зміни, які виникають під впливом надмірного пасовищного навантаження. Їх виявлення ми пов'язуємо зі зміною ґрунту, видового складу і рослинних угруповань. Під впливом ваги тварин руйнується дернина лук, а в місцях їх проходження виникають оголені стежки, як і під зсувами по крутих схилах. Внаслідок збоїв ущільнюється ґрунт, змінюються фізичні властивості (структурність та капілярність поверхових шарів), а залишені екскременти збагачують ґрунт поживними речовинами. При випасі знищується і сама дернина; парти улюючись і розпадаючись на частки, вибивається і вдавлюється в ґрунт, руйнуючи при цьому бруньки відновлення та дернину в цілому. В результаті руйнації дернини та надмірного стравлювання помітно змінюється флористичний склад рослинних угруповань. Травостій зріджується у зв'язку з випаданням з нього окремих видів. Частіше спочатку випадають однорічники з числа різнотрав'я — веснянка весняна, крупка весняна, льон проносний, зірочник злаковидний, а згодом долучаються і багаторічники — більш розвинені рихлодернинні і кореневищні види, в тому числі й цінні кормові трави, зокрема тимофіївка лучна, т. степова, гребінник звичайний, костриця лучна, тонконіг лучний, а також бобові — конюшина гірська, вика вузьколиста, конюшина сумнівна, к. шарудлива, к. лучна, к. альпійська та інші компоненти угідь, цінні в кормовому відношенні. Як наслідок, такі рослинні угруповання пасовищного призначення збіднюються у флористичному складі, а звільнені екологічні заселяються випадковими видами, насамперед бур'янами. Рослини втрачають здатність до насіннєвого розмноження, стають низькорослими, приземистими, сланкими або крислатими, а продуктивність — низькою, як і сама якість пасовищ.Фенісекціальні зміни, які виникають під впливом сінокосіння, також позначаються на зміні флористичного складу. Систематичне відчуження фітомаси призводить до послаблення життєвості видів, їх фізіологічної активності та конкурентоспроможні. Тому такі види, насамперед з числа домінантів і співдомінантів, втрачають життєздатність, ценотичну позицію ценопопуляцій і спроможність до насіннєвого розмноження. Рослини фактично розмножуються тільки вегетативним способом або ж, втрачаючи і цю властивість, випадають з сінокосів. На таких луках та при дво-триразовому сінокосінні з травостою випадають цінні злакові та бобові види, які визначають якість угідь та їх травостоїв. Тому рекомендується періодично підсівати кормові трави разом з одночасним поверхневим підживленням кормових угідь.