Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції

Аналіз досліджених природних кормових угідь і антропогенне порушених територій різних регіонів лісостепової зони показав, що вони репрезентовані великою кількістю фітоценозів, які відрізняються за будовою, флористичною насиченістю, ценотичними ознаками та продуктивністю. Водночас серед них виділяються стійкі, конкурентоспроможні, формуючі і прогресуючі, які є типовими для окремих типів угідь і регіонів.

В природних умовах еталонні фітоценози відокремлюють таким чином:

•за мірою ценотичного впливу лімітуючих природу угруповань домінуючих едифікаторів. Такими на заплавних луках є костриця лучна, тонконіг лучний, на схилах балок — костриця валіська, бромопсис безостий, тонконіг вузьколистий, на межиріччях — мітлиця тонка, на заболочених землях — мітлиця повзуча, осока чорна, на засолених — покісниця розсунута;

•за флористичним багатством фітоценозів, в кожному з яких не менше 20-25 видів з рівномірним розподілом по ярусах та чітким формуванням флористичного ядра, з достатньо представленими компонентами злакової та бобової груп рослин;

•за екологічною і ценотичною адаптивністю видів, які визначають природу фітоценозу, її ценотичну толерантність, асоціативність та широту діапазону пристосованих коливань по відношенню до окремого або сукупної дії кількох екологічних факторів;

•за конкурентною здатністю протистояти впливу абіотичних і біотичних та антропогенних факторів;

•за ценотичною стійкістю, визначеною за тривалістю її існування, збереженням активної позиції та структурної організації по відношенню до дії антропогенного фактора (випасу, сінокосіння, випалювання);

•за продуктивністю та кормовою якістю одержаної зеленої маси та сіна відмінної та доброї якості і гарної стравлюваності.

За цими ознаками можна зробити оцінку еталонних кормових пасовищних і сінокосних угруповань, а також придатних для рекультивації техногенне порушених територій та інших відновних цілей.

Еталонні фітоценози можуть служити прогностичними для створення штучних полідомінантних кормових агрофітоценозів.

Еталонні природні фітоценози можуть служити прототипом моделювання створення полідомінантних злакових, злаково-бобових і злаково-бобово-різнотравних та інших травосумішок різного видового насичення, придатних для сінокосів, пасовищ, залуження перелогів, закріплення схилів, насипних субстратів тощо у різних регіонах Лісостепової зони.

Ренатуралізація природної фітобіоти — відродження родючості малопродуктивних земель.Як відомо, одним з ефективних заходів відтворення фітобіоти і підвищення родючості малопродуктивних і антропогенне порушених ґрунтів є ренатуралізація природних фітоценозів та екосистем. Завдяки ренатуралізації ' насамперед досягається зміна одного виду угідь іншим, а значить і зміна не лише рослинного покриву, як одного з факторів ґрунтоутворення, але й структури ґрунту, його заселеності рослинними і тваринними організмами, мікроорганізмами, які притаманні цьому угрупованню та тим фітоценотичним взаємозв'язкам, що формуються при цьому. Біорізноманіття повного фітоценозу в результаті його життєдіяльності не лише синтезує і створює органічну речовину з участю рослин, але й споживає її та мінералізує, повертаючи в кругообіг вивільнені елементи, які накопичуються в ґрунті і становлять основу мінерального живлення рослин. Цим роль продуцентів і консументів не вичерпується, оскільки з їх участю змінюється структура ґрунту, запас гумусу, наявність органогенної речовини, поліпшується аерація, водний режим, кислотність та інші властивості ґрунту як умов місцезростання рослинних угруповань.

Зміна фізико-хімічних властивостей едафотопа супроводжується змінами в рослинному угрупованні: за сприятливих умов місцезростання поліпшується асоціювання видів різної екологічної вимогливості, створюються толерантні умови для проникнення у фітоценоз нових видів рослин і тварин, зростає їх чисельність, визначається фітоценотичне ядро рослинного угруповання, а також свита супровідних видів тварин, рослин, мікроорганізмів та грибів. В результаті формуються полідомінантні багатовидові, фізіономічне і морфологічно структуровані, еколого-ценотично взаємозв'язані та взаємозумовлені високопродуктивні стійкі і конкурентноспроможні фітоценози. Навпаки, за умов бідного на поживні речовини едафотопа в рослинних угрупованнях посилюється конкуренція за умови існування і в результаті суперечливих взаємовідносин між видами визначається обмежена кількість тих, які мають високу конкурентну спроможність до виживання в екстремальних умовах, і, як наслідок, такі ценобіонти і сформовані ними угруповання, створюючи конкурентну напругу, малотолерантні до асоціювання і вживання нових видів, через що їх видовий склад збіднюється, еколого-ценотичні зв'язки порушуються, продуктивність угруповання знижується, як і його стійкість до впливу абіотичних та біотичних факторів. Такі угруповання є нестабільними малостійкими до впливу екстремальних факторів деградуючими. Ще більших змін ці фітоценози зазнають під впливом антропогенезу.