Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції

У зв'язку з цим для ренатуралізації природних екосистем слід регулювати процес автогенезу шляхом оптимізації умов, необхідних для розвитку стійких полідомінантних високопродуктивних і якісних фітоценозів. Подібні фітоценози доцільно формувати так:

•збільшенням чисельності видів в угрупованні при їх недостатній видовій насиченості або ж при збідненості під впливом природних чи антропогенних чинників;

•введенням в угруповання нових або аборигенних видів злаків, бобових чи інших видів, важливих для посилення конкурентоспроможності та стійкості угруповань або поліпшення їх кормової якості тощо;

•усуненням деструктивних або небажаних видів з числа бур'янів, отруйних та шкідливих видів рослин та їх популяцій.

Найповніше насичені флористичне і стійкі ценотично та продуктивні фітоценози щороку збагачують ґрунт органічною масою відмираючих підземних і надземних решток, покращуючи цим самим структуру та водно-фізичні властивості ґрунту, а внаслідок їх мінералізації мікрофлорою поповнюють кореневмісний шар азотом та елементами мінерального живлення. Аналіз продуктивності різних типів природних кормових угідь показав, що за вегетаційний період рослини створюють велику кількість фітомаси, яка не лише істотно поліпшує структуру ґрунту, але й забезпечує нагромадження гумусу, поживних органічних речовин та зумовлює зростання родючості виснажених малопродуктивних земель (табл. 6.4). За даними Т.О.Роботнова (1974) в загальній кількості підземної фітомаси на заплавних луках р. Оки залежно від ступеня за плавності відмерлих коренів міститься від 30 до 44%. Вони щорічно збагачують кореневмісний шар органічною масою.

Надземна фітомаса рослинними угрупованнями накопичується менше, ніж підземними частинами. Як свідчать дані різних авторів, підземні органи протягом вегетації накопичують в 3-5 разів більше, ніж надземні пагони. Для 10 типів угідь України М.С. Шали (1950) наводить такі цифри коливань: від 1:2;3 до 1:34,7, що підтверджує тезис про те, що за рахунок накопичення підземними і надземними частинами органогенної маси протягом вегетації відбувається відтворення родючості ґрунту природних кормових угідь, що є одним з ефективних шляхів реабілітації та відновлення родючості ґрунту малопродуктивних земель.

6.4. Накопичення фітомаси лучними угіддямиСлід зазначити, що процес відновлення родючості ґрунту малопродуктивних земель шляхом ренатуралізації природних флороценокомплексів є довготривалим і проходить через серію різних за тривалістю, інтенсивністю протікання, флористичною та ценотичною відмінністю фітоценозів, що представляють окремі етапи сукцесійних змін в ході послідовного становлення стійких клімаксних угруповань та екосистем, котрі у свою чергу зумовлюють нові відмінності лісостепових ландшафтів та природної фітобіоти.

Репатріація рослинних угруповань.

Дослід "агростепів" або сінно-насінний метод, проведений співробітниками Інституту землеробства УААН, є унікальним за своїм задумом і реалізацією з наступних аспектів: 1) вперше в Україні рослинні угруповання перенесені з-за меж власне Степової зони до північного Лісостепу, на дослідне поле в околиці с. Чабани; 2) об'єктом дослідження є степові угруповання, завезені з Хомутівського степу, які в нових умовах розвивалися самовисівом (поширенням плодів і насіння); 3) дослід є унікальним за тривалістю спостережень (14 років); 4) репатрійовано в нові умови не окремі види рослин, а рослинні угруповання, що є новим у геоботанічній практиці; 5) експеримент забезпечує дослідження сукцесійних змін, починаючи від закладання досліду до його завершення; 6) дослід дає можливість оцінити флористичні, структурні та еколого-ценотичні зміни ренатуралізації; 7) метод може служити основою прогнозування екологічно безпечного нормативного співвідношення природних і культурних територій; 8) експеримент може бути моделлю створення еталонних угруповань для оптимізації малопродуктивних земель і антропогенне порушених територій до рівнів ценотичної, екологічної та соціально-безпечної доцільності.

Унікальність цього досліду і в тому, що він дозволяє спостерігати за змінами заселення репатрійованих фітоценозів мігрантами з прилеглих дослідних полів різного строку перелоговості і залуження, що має важливе теоретичне і практичне значення для моделювання і створення нових фітоценозів чи кормових агрофітоценозів, а також трансформації одних видів угідь в інші. Крім того, з’являється можливість виявити закономірності накопичення органогенної маси та її перетворення для відтворення і поновлення родючості ґрунтів малопродуктивних окультурених та інтенсивно освоєних порушених земель та поліпшити їх фізико-хімічні властивості. Ця проблема набуває особливої гостроти нині, оскільки за інтенсифікації сільськогосподарського виробництва багато земель вироблені й потребують відтворення їх родючості.