Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов
Основні форми організації бізнесу різняться між собою здатністю добувати початковий капітал для ведення справи. Так, джерела капіталу для одноосібного володіння, як правило, обмежуються особистими збереженнями, позичками в родичів, у банку та ін.
Один із способів добування капіталу — залучення одного або більшої кількості партнерів. Але дієвішим способом добування капіталу є інкорпорація — залучення нових співвласників.
Згадані форми бізнесу розрізняються рівнем відповідальності за нього: борги та юридичні рішення. При одноосібному володінні власник особисто відповідає за всі зобов’язання фірми: у разі банкрутства кредитори саме йому пред’являють позов на його майно, щоб сплатити борги. Власник також відповідає за всі юридичні рішення проти фірми, які можуть бути наслідком помилок або недбальства у його роботі чи працівників фірми. Власники можуть захистити себе від подібної відповідальності страхуванням бізнесу, але останнє обходиться недешево.
Для товариства відповідальність є ще більшою проблемою. Тут кожен із компаньйонів несе відповідальність за борги чи помилки не лише свої, але й за решти компаньйонів також. Тому страхування для товариства дуже важливе, на що витрачаються значні суми грошей.
В організаційних формуваннях бізнесу управління, зокрема контроль за рішеннями, носять різний характер та складність. При одноосібному володінні він простий і для нього характерний самоконтроль. У товариствах функція контролю складніша, і багато з них банкрутують саме тому, що компаньйони не можуть досягти згоди щодо критеріїв оцінки рішень, які приймаються.
Нарешті, за різних організаційних форм бізнесу по-різному розв’язується проблема оподаткування. Ситуація з податками найпростіша при одноосібному володінні, де дохід та збитки позначаються на розмірі державного та місцевих податків володаря, який їх і сплачує. Проста процедура оподаткування в компаніях: усі прибутки і збитки партнерів надходять до власників як індивідуальні відповідно до угоди з партнерами. Інша справа у корпораціях, де може мати місце подвійне оподаткування: оподатковується дохід корпорацій, а при виплаті дивідендів утримується податок із власників акцій.Будь-яке мале підприємство — це самостійний господарський статутний суб’єкт, який діє на засадах повного господарського розрахунку, самофінансування і самоокупності, має права юридичної особи й здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність із метою одержання відповідного прибутку (доходу).
Підприємство має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, гербову печатку, фірмовий бланк, штамп зі своїм найменуванням і товарний знак, користування яким є винятковим правом підприємства й підлягає юридичному захисту. Здійснює різноманітні види господарської діяльності, якщо вони не заборонені законодавством України і відповідають цілям, передбаченим статутом підприємства. У своїй роботі підприємство керується законами України, статутом, затвердженим його засновниками та засновницьким договором.
Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (дохід), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, пайові внески членів трудового колективу підприємства, організацій, громадян та інші надходження.
Чинним законодавством не обумовлюється якийсь особливий порядок фондоутворення для малих підприємств. Механізм фондоутворення, пропорції між фондами, порядок спрямування в ці фонди прибутку, що залишається у розпорядженні підприємства, вирішується в угоді між засновниками або між засновниками і малим підприємством, або самим малим підприємством у розробленому й затвердженому ним положенні про ці фонди.
1.5.2. Початок справи і управління малим бізнесом
Наша країна ще не має великого досвіду успішного підприємництва й особливо належної організації малого бізнесу, тому цілком виправданими будуть часті посилання на зарубіжні держави, які у цій сфері досягли певних результатів.
Зарубіжні вчені надають великого значення людському фактору, біографічним даним та іншим особистісним характеристикам при визначенні придатності індивідуума до підприємницької діяльності. Враховується, з якої сім'ї походить майбутній підприємець: хто були його батьки, чи багато уваги приділяли його вихованню.