Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов

Класитери сприяють успішному виконанню підприємствами малого бізнесу двох найважливіших функцій — економічної (формування конкурентних відносин в аграрній сфері, створення робочих місць, здійснення структурної перебудови і реструктуризації підприємств, забезпечення достатньої інноваційності економічного розвитку) та соціальної (реалізація творчого потенціалу людей і самозабезпечення, захист молодих спеціалістів, створення умов для кращого використання їхніх зусиль та прагнень тощо).

Сучасний стан аграрної економіки потребує впровадження маркетингових підходів до виробничо-збутової діяльності організацій і підприємств АПК України. Системи управління маркетингом повинно створюватися з урахуванням загальних завдань агропромислового комплексу в умовах переходу до ринку: чіткого розподілу функцій управління між обласною та районними ланками, а також їхніми організаціями і підприємствами, розвитку нових організаційних форм аграрного бізнесу, підвищення ефективності маркетингової діяльності на основі досягнення самоокупності, відмови від монополізму в організації й управлінні аграрним бізнесом.

Управління маркетингом є системою, яка включає чіткий функціональний розподіл праці, використання технічних засобів, управління якістю товару, а також психологію і культуру взаємовідносин. При проектуванні системи управління аграрним маркетингом слід враховувати такі методологічні принципи як: визначення стратегії, мети й зівдань підприємства, сумісництво і виключення невластивих функцій, забезпечення цілісності системи за рахунок організації, гнучкості та адаптивності, оптимізація економічних, організаційних і функціональних параметрів системи, раціональний внутрішньогосподарський та міжгосподарський розподіл маркетингових функцій і забезпечення їх ефективного виконання, надійність системи, яка гарантує достовірність, безперебійність і доступність інформації, а також точність та своєчасність маркетингових дій, здатність адекватно відтворювати виробничу, організаційну, управлінську, соціальну системи, сприйнятливість до швидких змін кон’юнктури ринку; чутливість до інновацій, економічність системи, оперативність прийняття маркетингових рішень та їх реалізація.

Для впровадження маркетингу керівництву підприємств необхідно вирішити, які структурні зміни слід здійснити всередині підприємства, щоб бути готовим до ринкової діяльності в усій її складності.

Застосування системи аграрного маркетингу на підприємствах АПК потребує вибору оптимальної структури маркетингових служб, виходячи із розв’язання основних завдань — збору та аналізу маркетингової інформації, прогнозування і розробки альтернативних маркетингових стратегій та планів, оперативної роботи.З урахуванням різниці у розмірах ресурсів підприємств, асортименті продукції, ринків, на яких вони діють, стає очевидним, що не може бути універсальної організаційної структури, прийнятої для всіх підприємств. При значному розмаїтті побудови маркетингових служб, у практичній роботі закордонних підприємств відділяються кілька типів лінійно-функціональних структур: функціональна організація, організація з продуктовою спеціалізацією, організація, яка орієнтується на ринок, регіональна організація.

Підрозділи управління маркетингом доцільно формувати на основі планово-економічних та збутових підрозділів підприємств. Крім того, необхідно враховувати, що підприємство матиме маркетингову орієнтацію тільки за умови, якщо керівник служби маркетингу стане другою за значущістю особою після керівника і йому для цього будуть делеговані необхідні повноваження.

Аграрний маркетинг слід розглядати як систему взаємодії фірми з навколишнім середовищем, оскільки стосовно вітчизняного підприємства останнє є дуже жорстким і потребує з боку керівництва відповідного комплексу заходів щодо пристосування до себе. Ефективна взаємодія фірми може бути забезпечена лише за рахунок реалізації конкретних маркетингових функцій.

•Дослідження ринку —збут, опрацювання та аналіз інформації, що характеризує загальний обсяг і структуру попиту споживачів на конкретних сегментах ринку, рівень пропозиції й конкуренції та якісний склад потенційних покупців з метою визначення ринкової стратегії підприємства.

•Планування асортименту —визначення структури і обсягів товарної продукції, якості, зовнішнього вигляду та упаковки товарів для розробки продуктової стратегії підприємства.

•Просування продукції —комплекс заходів щодо стимулювання збуту продукції й створення зразка підприємства чи марки продукції з метою визначення політики комунікацій підприємства.