Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов

В Україні франчайзинг не набув поширення, тоді як у країнах з розвинутою ринковою економікою він налічує більше двох століть. Сферою його застосування спочатку стали залізниці, банки, а потім — промисловість і послуги.

Нині в США франчайзинг надає понад 7 млн. робочих місць, створює близько 13% національного багатства у валовому національному продукті, що в тричі більше, ніж торгівля автомобілями.

Прискорені темпи розвитку франчайзингу спостерігаються у Канаді, Німеччині, Японії, державах Тихоокеанського регіону, Австралії, країнах Карібського моря. Він став популярним тому, що дає змогу поєднати переваги малого і великого бізнесу, значно зменшує підприємницький ризик малих підприємств. За даними Міжнародної франчайзингової Асоціації, 90% усіх франчайзингів успішні.

Виступаючи в ролі продавця свого досвіду, досвідчені франчайзери одержують різнобічну вигоду. Насамперед, це прибуток від передачі франгойзі своєї технології, можливості без значних витрат одержати додаткові надходження за рахунок розширення масштабів свого бізнесу, зміцнення позицій на ринку. Для великої компанії участь у франчайзингу може розглядатись як своєрідний спосіб реклами, завоювання високого іміджу.

Яскравим підтвердженням високої ефективності франчайзингу є досвід нині всесвітньо відомої транснаціональної корпорації “Мак-Дональдз”, яка об’єднує понад 12 тис. підприємств у різних країнах світу й обслуговує сотні мільйонів клієнтів. Успіх цієї корпорації полягає в особливій формі розширення і розвитку бізнесу — у залученні десятків, а потім і тисяч партнерів на основі франчайзингу.

Для франчайзингу як форми підприємницької діяльності характерні такі особливості:

1.право власності франчайзера на торгівельну марку, фірмову послугу, ідею, технологічний процес, патент, спецобладнання, ділові зв'язки, ноу-хау та ін.;

2.продаж франчайзі ліцензії (“франшизи”), яка дає право на використання названих вище елементів господарської діяльності;

3.включення в угоду про продаж ліцензії права франчайзера на контроль за діяльністю франчайзі й зобов’язання надавати йому кваліфіковану допомогу в навчанні персоналу, проведенні маркетингових досліджень ринку та ін.;

4.одержання франчайзером від франчайзі: а) одноразової оплати ліцензії й обладнання, б) періодичних платежів у вигляді відсотка від обсягу продажів (або прибутку), в) постійних внесків у централізований рекламний фонд.

Франшизне підприємство може організовуватися за різними схемами:

1.підприємець, купивши франшизу й заручившись підтримкою великої корпорації (франчайзера), створює нове підприємство і починає розвивати свій бізнес;

2.використання конверсійного франчайзингу, коли замість організації нового бізнесу до франчайзингової системи приєднується самостійно діюче підприємство аналогічного або суміжного профілю.

Придбавши франшизу, підприємець не тільки одержує право на використання торгівельної марки франчайзера, включаючи конкретну продукцію, стандартну технологію або певний бізнес, але й зобов’язується суворо дотримувати усіх правил, норм і обмежень, передбачених концепцією франчайзера. Це вимоги щодо організаційно-правового регламентування роботи апарату управління, оформлення торгівельного залу, виробничих приміщень та ін.У бізнесовій діяльності використовують три основні види франчайзингу: товарний, виробничий і діловий. Товарний франчайзинг спочатку застосовували як спосіб продажу автомобілів і бензину, коли у великого товаровиробника (франчайзера) дилер-франчайзі купує право на продаж та сервісне обслуговування товарів відповідної марки й реалізує продукцію кінцевим споживачам від імені франчайзера. Саме спосіб ведення бізнесу, за якого франчайзі купує у провідної компанії право на продаж товарів з її торгівельною маркою, називається товарним франчайзингом.