Аналіз історії створення і функціонування спеціальних (вільних)економічних зон в Україні
Окрім того, проблемою залишається і недостатня прозорість управління в українських спеціальних економічних зон (СЕЗ). Через відсутність чіткої системи критеріїв для надання статусу суб’єкта СЕЗ або спеціального режиму інвестування процедура отримання такого статусу і, відповідно, надання пільг стає непрозорою. У результаті управління розвитком зони відбувається в “ручному” режимі, отже, можуть створитися сприятливі умови для будь-яких зловживань, а тоді про ефективність СЕЗ доведеться забути [14].
13. Здебільшого у ВЕЗ не виникають нові бізнеси. Сюди переміщуються господарюючі суб’єкти із сусідніх територій. Тим самим зменшується кількість легально діючих компаній поза зонами, що спричиняє значне зменшення податкових надходжень на “великій землі”. У разі відсутності компенсації за рахунок залучення іноземних інвестицій, позазональним територіям загрожує фінансове голодування, особливо якщо соціальні виплати лягають на плечі місцевих органів влади.
14. Заснування ВЕЗ по суті означає запровадження подвійних стандартів у національній економіці.
15. Якщо не вирішені фундаментальні правові та економічні питання на рівні країни (безумовний захист приватної власності, правові гарантії рівності суб’єктів усіх форм власності, гарантування виконання договірних зобов’язань тощо), то намагання створити оазу економічного раціоналізму в атмосфері вакханалії і всевладдя бюрократа приречені на поразку.16. Фінансова підтримка розвитку проектів із створення ВЕЗ є найскладнішою компонентою, оскільки початковий етап становлення ВЕЗ – витратний, коли мова навіть і не ведеться про “ вироблення грошей”.
17. “Просування” території, створення її іміджу в очах міжнародного співтовариства – один із найважливіших напрямів у роботі ВЕЗ. Проте в цій сфері сьогодні ще дуже багато як об’єктивних, так і суб’єктивних недоліків. Непоодинокими є випадки, коли в ході галасливих компаній робляться спроби рекламувати те, що рекламі не піддається
Рекламна діяльність стає відокремленою від загального маркетингу, не враховуються плюси і мінуси створення та функціонування ВЕЗ, накопичені у світовому досвіді, поза увагою часто залишаються важливі потенційні переваги тієї чи іншої ВЕЗ. Проте, як вважають фахівці, рекламно-пропагандистська діяльність зони буде ефективною лише в тому разі, якщо вона буде спрямована на обрані цілі, а не на широку аудиторію [12]. Створення іміджу зони потребує зосередження зусиль на обраних фірмах, які діють на конкретних ринках. Водночас успішна діяльність перших клієнтів підвищує репутацію зону і полегшує завдання залучення нових клієнтів. Скажімо, Пуерто-Ріко протягом 10 років щорічно витрачало понад 10 млн. дол. на рекламно-пропагандистську діяльність у США, що охоплювала галузі туризму, виробництва рому і промислового розвитку. У різних районах США діяло 10 представництв, у яких було зайнято 60 постійних співробітників. Вони не жалкували коштів на дорогу рекламу і протягом кількох років отримували призи за найкращу рекламну кампанію у США. Зрештою саме ця ефективна рекламно-пропагандистська діяльність дозволила створити в Пуерто-Ріко тисячі підприємств, орієнтованих на експорт. У жодній іншій країні світу жодна кампанія, присвячена прискоренню промислового розвитку, не змогла навіть наблизитися до таких масштабів і добитися таких успіхів.
Але, наприклад, навіть незначна промислово-експортна зона у США, яка планує створити від 10 до 20 тис. робочих місць за 10 років, щорічно виділяє до 3 млн. дол. на рекламно-пропагандистську діяльність. Подібні щорічні інвестиції здійснюються протягом усього десятирічного періоду як у вдалі, так і в невдалі роки. Навіть якщо в зоні розміщується достатня кількість підприємств, цей рівень вкладень зберігається для забезпечення заміни тих господарюючих суб’єктів, які залишають зону.
За оцінками американських експертів, навіть невелика спеціальна економічна зона повинна витрачати не менше 1 млн. дол. на рекламну діяльність [12].
18. Оскільки обнести парканом чи колючим дротом окремі ВЕЗ не уявляється можливим, певні труднощі виникають із запровадженням у них спеціального митного режиму. Ось чому в таких випадках доводиться використовувати так званий стільниковий метод – з використанням митних експедиторів на відокремлених підприємствах або складах і терміналах.
19. Скасування мита повинно означати приплив до ВЕЗ інвестицій, продукції і товарів для споживання всередині неї, проте аж ніяк не “лійку” для накачування решти території країни імпортом без мита і податків.
20. За відсутності дієвого державного контролю у ВЕЗ, як вважають експерти, можуть відтворюватися застарілі технології, тут може монтуватися списане обладнання, насаджуватися екологічно небезпечне виробництво, випускатися недоброякісна продукція, обладнання. Усе це може відбуватися під виглядом інвестування, але насправді слід вести мову про захоплення вітчизняного ринку без особливих фінансових зусиль.