Андрій Шептицький – церковний, культурно-освітній діяч. Його боротьба за церковну єдність

Німецька окупація, яка змінила більшовицьку, також супроводжувалася грабежем населення, репресіями, депортацією до Німеччини, проте церкву толерували, щоб не викликати масового опору вірних.

Коли 30 червня 1941 року у Львові було проголошено Українську Державу, митрополит Андрей видав пастирський лист, який було прочитано по всіх церквах митрополії.

ДО УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ!

З волі Всемогучого і Всемилостивого Бога в Тройці Єдиного зачалася нова епоха в житті Державної Соборної Самостійности України.

Народні збори, що відбулися вчорашнього дня, ствердили і прголосили ту історичну подію.

Повідомляючи Тебе, Український народе, про таке вислухання наших благальних молитов, визнаю Тебе до вияву вдячності для Всевишнього, вірності для Його Церкви і послухи для влади.

Воєнні часи вимагатимуть ще многих жертв, але діло, розпочате в ім’я Боже і Божою благодаттю, буде доведене до успішного кінця.

Жертви, яких потреба конечна для осягнення нашої цілі, полягатимуть передовсім на послушному підаванні справедливим наказам влади, непротивним Божим законам.

Український нарід мусить у цій історичній хвилині показати, що має досить почуття, авторитету і життєвої сили, щоб заслужити на таке положення серед народів Європи, в якім міг би розвинути усі Богом дані сили.

Карністю, солідарністю, совісним сповненням обов’язків докажіть, що ви дозріли до державного життя.

Установленій владі віддаємо належний послух. Узнаємо Головою Державного Правління України пана Ярослава Стецька.

Від Уряду, ним покликаного до життя, очікуємо мудрого, справедливого проводу та заряджень, що узагальнили би потреби і добро всіх замешкаючих наш край громадян без огляду на це, до якого віросповідання, народності і суспільної верстви належать. Бог нехай благословить усі твої праці, Український Народе, і нехай дасть усім іншим нашим провідникам Мудрість з неба.

Дано у Львові при арх. храмі св. Юра,

І.VII.1941р.

+ Андрей, митрополит.

Після повалення української Державності і реставрації німецької окупації митрополит Андрей часто звертався з посланням до вірних, підкреслюючи, що глибока віра – єдине спасіння народу серед важких випробовувань.

Митрополит Андрей був єдиною людиною, яка гостро запротестувала проти фізичного знищення євреїв. Сам особисто врятував життя кіль кастам євреям, переховавши їх у себе, наказував священникам і вірним надавати допомогу переслідуваним, хоча за це грозила смертна кара.

Митрополит дуже цікавився життям українського народу в Центральній і Східній Україні. Він отримував листи від галичан, які там працювали, зокрема цікавився навіть станом цвинтарів, підкреслюючи, що пошана до могил предків є важливим фактором у підтриманні духовності і національної свідомості. Коли 1943 року українські інтелігенти (професори з Києва, Харкова, Дніпропетровська та інших міст), емігруючи на захід, проїздили через Львів, незважаючи на те, що вони не були католиками, вважали за честь одержати аудієнцію в митрополита. І всіх їх дивував широкий горизонт зацікавлень митрополита не лише релігійними питаннями, але й національними справами, включно з побутом.