Християнські моральні цінності управління людьми та можливості їх використання у кадровому менеджменті

Розглядаючи моральні якості керівника з позиції біблійних цінностей, необхідно виділити такі.

Керівник повинен бути скромним, реально оцінюючим свою кваліфікацію і можливості. Такий керівник із вдячністю сприймає поради співробітників, розуміючи, що саме спільна робота веде до успіху. Приклад такого керівництва в Біблії можна знайти в образі царя Давида. Ця людина користувалася порадами друзів у своєму управлінні, розуміла, що не є видатною серед інших.

Говорячи про християнські моральні цінності, які регулюють внутрішньофірмові відносини, слід виділити такі моменти.

І. Загальне ставлення до праці:

Воно регулюється таким принципом, записаним у Біблії. «І все, що тільки чините, робіть від душі, немов Господеві, а не людям» (Кол. 3, 23). Цей принцип виражає переконання, що над усім стоїть Бог, який зрештою оцінює наше відношення, до праці теж. Саме тому у відношенні працівника до своєї праці не повинно бути місця відсутності дисципліни, недобросовісного відношення до майна, лінощів та недбайливого виконання своєї роботи. Вищенаведена цитата з біблійних тестів доповнюється іншими, які складають ціннісну основу філософії підприємства.

II. Ставлення до підлеглих:

Біблія регулює й цей аспект внутрішньофірмових відносин. Звернімо увагу на кілька текстів, що стосуються ставлення керівництва до підлеглих:

• «Пани, виявляйте до рабів справедливість та рівність, і знайте, що й для вас є на небі Господь» (Кол. 4, 1).

• «А пани, чиніть їм те саме, занехаюйте погрози, знайте, що для вас і для них є на небі Господь, а Він на обличчя не дивиться» (Еф. 6, 9).

Керівник повинен бути чітким у своїх вказівках і обіцянках. Біблія говорить: «Ваше ж слово хай буде: так-так, ні-ні» (Мт. 5, 37). Працівники чекають від керівництва, що воно буде надавати їм всю, досить повну, зрозумілу, недвозначну інформацію для ефективної роботи.

Зокрема у Повторенні Закону (17, 17) сказано: «Щоб не відступило його серце, і срібла та золота хай він не примножить собі дуже...».

У Посланні до Римлян (2, 6): «Кожному віддасть за його вчинками». Це основна ідея системи оплати праці.

III. Особисті й ділові якості керівника:

1. Як уже зазначалось, щоби мати силу переконання, необхідно самому бути зразком того, що сповідуєш. Керівник повинен жити згідно з цінностями, які сприяють процвітанню очолюваної ним організації. Саме він повинен бути прикладом сили духу, цілеспрямованості, усього того, що властиво кращим зразкам бізнесу. Для своїх підлеглих він повинен стати певною мірою символом. Він не має права забувати, що кожна організація відображає особливості своїх керівників. Цінності, якими керуються підлеглі, значною мірою є похідними від цінностей, які сповідує керівник. У роботі організації зазвичай знаходить відображення багато рис керівника, наприклад, пунктуальність або необов'язковість, толерантність або нетерпимість, старанність або недбалість. У питаннях, що стосуються моральних цінностей, відбувається те саме. Якщо керівник непоміркований щодо витрат, не дотримується угод, приховує істинний стан справ, це впливає на діяльність організації, то в працівників немає стимулу підніматися вище стандартів, встановлених їм керівниками. Отже, на лідера покладається зобов'язання створювати на підприємствах атмосферу високої моралі. Аналізуючи причини краху таких фірм, як «Валді» або компанія В. Довганя, ми бачимо саме слабкий рівень моральності керівників.

2. Керівник постійно повинен заохочувати працівників до більш старанної праці, нагадуючи їм перспективи організації. Таким чином він допомагає зрозуміти сенс діяльності, до якої вони залучені й отримати свою значимість. Керівник знову підкреслює спільність в їх організації і те, що кожен, незалежно від його посадового положення, член організації відіграє важливу роль у досягненні загальної мети. Якщо у людей немає стрижня, то вони «йдуть на дно»; якщо позбавлені мети, то «пливуть за течією».

3. Принцип відкритості і довіри в керівника має проявлятися в тому, щоби постійно інформувати підлеглих щодо намірів і, що також важливо, розуміти вдячність Бога. Скромність звільняє керівника від необхідності йти всупереч своїм переконаннями, оскільки в такому разі немає потреби триматися за владу.• Справедливість — ще одна моральна особистісна риса керівника, без якої не буде успіху у використанні соціальних методів керівництва, якщо тільки керівник не буде користуватися силою примушення. «Чинити безбожне огида царям, бо трон зміцнюється справедливістю» (Пр. 16, 12).